Ахматова Олена Давидівна
АХМА́ТОВА Олена Давидівна (справж. — Володько; 27. 04(09. 05). 1894, Київ — 11. 01. 1974, Львів) — оперна та концертна співачка (мецо-сопрано). Закін. Київ. вищий муз.-драм. інститут (1920, кл. О. Муравйової), Київ. консерваторію (1923, кл. Е. Гандольфі), «Студію вдосконалення мистецтва оперного співу» проф. Л. Габрієллі. У 1920–22 — арт. Укр. вокал. ансамблю (октету) під керівництвом Я. Степового; 1923–25, 1927–28 — солістка Київ., 1925–26 — Ташкент., 1926– 27 — Харків., 1928–32 — Свердлов., 1932–33 — Донец., 1933– 34 — Дніпроп. театрів опери та балету; 1935–40 — арт. (одночасно і викл.) Київ. філармонії; у 1940 — викладач Львів. муз. училища, 1942–44 — муз. школи з українською мовою навч.; 1944–45 — старший викладач, 1946–59 — доцент кафедри сольного співу Львів. консерваторії та викл. Львів. муз. училища; 1944– 45 — арт. Львів. опер. театру. Відзначена дипломом Союзу композиторів України за краще виконання творів В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського (1937, конкурс виконавців творів рад. композиторів). Співпрацювала з видат. диригентами та співаками (Л. Штейнберґ, Л. Собінов, А. Нежданова, І. Козловський, М. Рейзен, С. Мигай та ін.). Автор неопубл. праці «До питання про дикцію в співі» (1995). Учні: лауреати конкурсів та солісти театрів — А. Жуков, Л. Іщенко, О. Бурмістрова, В. Соколова, Н. Нестеренко-Лазарчук, І. Краснопольський та ін.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Амнеріс («Аїда» Дж. Верді), Мнішек («Борис Годунов» М. Мусоргського), Любаша («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Лола («Сільська честь» П. Масканьї) та ін.
- Основні праці
- Людина великої душі // Соломія Крушельницька. Спогади. К., 1978. Ч. 1.
Завантажити статтю
