Ашкерц Антон

А́ШКЕРЦ Антон (Aškerc Anton; псевд. — Горазд; 09. 01. 1856, с. Сеножеті, побл. Римських Топліц, Словенія — 10. 06. 1912, Любляна) — словенський поет. Закін. духовну семінарію у м. Марибор (1881). 42 роки був капеланом у сільс. парафіях. Через незгоди з керівництвом церкви залишив церк. службу. Працював архіваріусом у м. Любляна. Перші поезії опубл. у 80-х рр. 19 ст. у часописах «Zvon» (Відень); «Kzes» (Целовець, нині Клаґенфурт, Австрія); «Ljubljancki zvon», ред. якого був у 1900–02. У дев’яти числах цього часопису за 1888 А. опублікував цикл балад під заг. назвою «Stara pravda», створ. під враженням від знайомства з архів. документами про селян. повстання 16 ст. у Словенії. З історії, фольклору й тогочас. життя Словенії А. черпав матеріал для своєї першої зб. «Balade in romance» (1890) та ін., передусім епіч. творів — поем «Zlatorog» (1904), «Primož Trubar» (1905), «Mučeniki» (1906), поет. зб. «Jadranski biseri» (1908; усі опубл. в Любляні). У сатир. творах засуджував клерикалізм, соц. й нац. утиски, виступав за свободу сумління й творчості. У часописі «Ljubljanski zvon» опубл. твори «Ukrajinska balada» (1889, № 5), «Ukrajinska step» (1901, № 11) та «Teèe Dnjeper» (1901, № 12), що були навіяні враженням від подорожей Україною та знайомства з історією визв. боротьби українського народу в 17 ст. Відлунням цих вражень були подорожні нотатки «Dva izleta na Rusko» // «Ljubljanski zvon», 1903, № 12. Доповнив влас. перекладами й видав започатковане Й. Косеським вид. «Ruska antologija v slovenskih prevodih» (Гориця, 1901). Листувався з С. Яричевським, який переклав українською мовою низку його віршів.

Тв.: укр. перекл. — Моя муза // Слов’ян. небо. Л., 1972.

В. Г. Гримич

Основні твори

укр. перекл. – Моя муза // Слов’ян. небо. Л., 1972.