Артимович Агенор

Визначення і загальна характеристика

АРТИМО́ВИЧ Агенор (30. 08. 1879, с. Великий Кучурів, Буковина, нині Сторожинец. р-ну Чернів. обл. — 21. 10. 1935, Прага) — мово­знавець, фахівець із класичної філології. Доктор філософії (1904). Дійсний член НТШ (1934). Навч. у Чернів. (закін. 1901) й Віден. університетах. Від 1904 — директор укр.-нім. гімназії у м. Кіцмань. У 1914 мав обійняти посаду доцент класич. філології Чернів. університету, але війна пере­шкодила цьому. Від 1917 — директор 2-ї Чернів. укр. гімназії, керував нею до окупації Буковини румунами у листопаді 1918. Пере­їхав до Станіслава (нині Івано-Франківськ), де став держ. секретарем освіти і культів ЗУНР, організатором шкільництва. У травні 1919 емігрував до Відня. Проф. класич. філології в УВУ. З пере­несе­н­ням установи 1920 до Праги пере­їздить туди. Від 1926 — проф. індогерманістики в Укр. вільному пед. ін­ституті ім. М. Драгоманова. 1928–30 — директор укр. гімназії у Ржевніце біля Праги. Належав до Празького лінгвіст. гуртка. В остан­ні роки життя написав кілька цін­них праць із порівнял. і теор. мово­знавства, у яких роз­глядає мову як цілісну структуру. А. — автор праць із лат. та грец. метрики й просодії (Софокл, Овід­ій, Катул, Проперцій).

Пр.: Що таке фонологія // ЖЗ. 1934. № 10; Суть мови // Там само. 1935. № 11; Потенціяльність мови // Зап. НТШ: Пр. філол. секції. Л., 1937. Т. 155.

Літ.: [Некролог] // ЖЗ. 1935. № 11; Агенор Артимович // Назу­стріч. 1935, 1 груд.; Сімович В. По втраті най­ближчого друга // Там само; Його ж. Агенор Артимович // Зап. НТШ: Пр. філол. секції. Л., 1937. Т. 155; Його ж. Агенор Артимович // Укр. шк. 1938, Ч. 1–6; Шелепець Й. Агенор Артимович і його вче­н­ня про потенціяльність мови // Від НТШ до УВУ. Мат. між­нар. наук. конф. (Пряшів–Свидник, 12–15 черв. 1991). К.; Л.; Пряшів; Мюнхен; Париж; Нью-Йорк; Торонто; Сідней, 1992; Ві­домі педагоги Прикарпа­т­тя.

М. О. Мороз

Завантажити статтю