Артинов Михайло Григорович

АРТИ́НОВ Михайло Григорович (21. 03 (02. 04). 1853 — 16(29). 04. 1913, Київ) — архітектор. Брат Г. Артинова. Закінчив будівельне училище в С.-Петербурзі (1879), отримавши звання цивільного інженера і чин 10-го класу. У 1889 — молодший архітектор будівельного відділення Харківської губернії правління, згодом займався приватною практикою. Наприкінці 19 ст. працював у Києві. Представник неоруського стильового напряму. Використовував також форми неороманіки й неоренесансу. За його проектами в Києві збудовано особняк на розі вулиць Інститутської і Садової (1896, не зберігся), дитячу лікарню Товариства надання допомоги хворим дітям на вул. Бульварно-Кудрявській, № 20 (1897–98, нині медична лабораторія, вул. Воровського, № 20), житловий будинок М. Равиковича на вул. Софіївській, № 17/15 (1899–1900, надбудова двох верхніх поверхів), Лук’янівський народний дім (1899–1903, нині Будинок культури працівників трамвайно-тролейбусного управління, вул. Дегтярівська, № 5), прибутковий будинок Сніжка і Хлєбникової на розі вул. Пушкінської, № 45 і Караваєвської (нині Л. Толстого, 1899–1901), власний особняк на вул. Фундуклеївській, № 60 (нині Б. Хмельницького, кін. 90-х рр.), амбулаторію лікарні для чорноробів на Кадет. шосе (нині вул. Косіора, № 28/1, 1899–1901). Розробив проект будинку лікарні Товариства лікув. закладів для хронічно хворих дітей на вул. Козловській (нині Паркова дорога, № 3–5, 1903, доопрацював А. Мінкус).

Завантажити статтю