Архієрейський суд

АРХІЄРЕ́ЙСЬКИЙ СУД  — суд церковних ієрархів, який приймає рішення щодо порушень церковних догматів, канонів, правил, норм релігійно-морального життя, устрою, управління і дисципліни. Виник у перші віки поширення християнства, коли християни уникали традиц. рим. судочинства і вирішували свої суперечки в суді єпископському. Після визнання християнства держ. релігією звичай християн судитися у своїх єпископів отримує держ. санкцію, а суд. рішення архієреїв спираються на виконавчу силу держави. У Візантії А. с. вирішував навіть цивіл. позови між кліриками. Після прийняття християнства в Україні-Русі, відповідно до Статутів князів Володимира та Святослава, до компетенції церк. судів належали всі аспекти громадян. життя, що стосувалися релігії та моралі (злочини проти віри, моралі і навіть деякі кримінал. злочини). З уведенням синод. правління юрисдикція А. с. значно звузилася. Деякий час існувала практика подвій. підсудності, коли церква порушувала справу і визначала міру церк. покарання, а світс. суд визначав покарання згідно з держ. законами. Після відокремлення Церкви від держави в компетенції А. с. залишилися тільки справи, пов’язані з реліг.-морал. життям церкви. Однак карні злочини кліриків може розглядати й церк. суд. А. с. має кілька рівнів, компетенція кожного з яких докладно регламентована: єпископський здійснює розгляд справ кліриків та мирян єпархії; митрополичий (якщо до складу митрополії входить кілька єпархій), крім компетенції єпископ. суду, може розглядати апеляції та справи підлеглих єпископів; екзарший чи патріарший (відповідно до устрою церкви) розглядає апеляції на митропол. суд, справи єпископів та митрополитів. Згідно з 12-м правилом Карфаґен. собору суд над єпископом повинні здійснювати не менше 12-ти, пресвітером — 6-ти, дияконом — 3-х єпископів. Однак на практиці це правило не виконується, оскільки в деяких церквах немає такої кількості єпископів. Найвищою інстанцією А. с., залежно від статуту тієї чи ін. церкви, є Архієрей. або Поміс. собор. Функції, компетенція та інституції А. с., його співіснування з цивіл. судами у різних церквах не однакові в різні часи; залежно від обставин змінювалися. Напр., у РКЦ суд. влада — це окрема церк. інституція, найвищою інстанцією якої є Папа. У РПЦ від 1744 справами духов. суду займалися духовні консисторії, чл. яких були священики (в Україні до 1786 — виключно ченці), а найвищою суд. інстанцією (до відновлення патріархії) — постійно діючий Святійший Синод. А. с. є нині у всіх православ. церквах, зокрема й тих, що діють в Україні.

Завантажити статтю