Архітектура ландшафтна

АРХІТЕКТУ́РА ЛАНДША́ФТНА — вид мистецтва, що за­ймається формува­н­ням довкі­л­ля шляхом активного викори­ста­н­ня природних елементів ландшафту (клімат, рельєф, вода, рослин­ність, тварин­ний світ); обовʼязковий елемент містобудування — організація гармонійного по­єд­на­н­ня населених місць із природним каркасом, формува­н­ня від­критих просторів міст як комплексних зелених зон, що складаються з внутрішніх (парки, сади, сквери, бульвари) і зовнішніх (лісо-, гідро-, луго-, агропарки, захисні зони тощо) елементів. А. л. вирішує пита­н­ня теорії і практики формува­н­ня ландшафтних міст і між­селищних територій, а також великих природ. обʼєктів: нац. парків, заповід­ників, заказників тощо. Часто основою А. л. є не створе­н­ня нових обʼєктів, а збереже­н­ня існуючих унікальних природ. ресурсів, що пере­бувають у зоні діяльності людини. Нині ландшафтні архітектори на­вчилися створювати нові, не властиві природі обʼєкти: регулярні сади, мемор. парки, сади на дахах, зимові сади, рулон­ні газони та ін. А. л. пред­ставлена трьома рівнями: ландшафтне планува­н­ня, власне А. л. і дизайн ландшафту. Ландшафтне планува­н­ня — проектува­н­ня великих регіон. обʼєктів; А. л. — проектува­н­ня та будівництво природ. середовища насел. пунктів та прилеглих, пере­важно, рекреац. територій; дизайн ландшафту — створе­н­ня предметного оточе­н­ня в екс­терʼєрі та інтерʼєрі, малих архіт. форм з активним викори­ста­н­ням природ. елементів. Худож. основою А. л. стали форми, вироблені протягом майже чотирьохтисячолітнього роз­витку садово-парк. мистецтва. Сформовано дві групи худож.-композиц. при­йомів А. л.: регулярні (геометричні) і ландшафтні (живописні). Роз­виток А. л. не оминув великих стилів, кожен з яких пред­ставлений унікал. шедеврами (не всі з них збереглись, але донесені до нас як іконогр. матеріал чи в описах): піраміди Давнього Єгипту (27 ст. до н. е.), Висячі сади Семіраміди Давнього Вавилона (810– 806 рр. до н. е.), рим. та італ. вілли, Акрополь та амфітеатри Антич. Греції, Альгамбра (1252–1352) та Генералів у Ґранаді, парки Іхеюань (17 ст.) та Бейхай (10–13 ст.) в Пекіні, Велика Китай. Стіна (300–400 рр. до н. е.), сад монастиря Рьоандзі (14–15 ст.) в Кіото, Версаль (1662–1700) у Франції, парк Стоу (1713–48) у Великій Британії, парки С.-Петербурга, Нац. парки США. Буд-во остан­ніх започаткував Ф. Олмстед, який і ввів поня­т­тя «ландшафтний архітектор».

В Україні шедеврами світ. ландшафт. мистецтва є Уманський парк «Софіївка» (1796), парк «Олександрія» у Білій Церкві (1797), Тростянецький парк на Чернігівщині (1834), Стрийський парк у Львові (1820–30, 1890), крим. паркові комплекси; міський парк у Черкасах, парк в Алупці (ре­ставровано 1972), парк ім. І. Франка у Львові та міський парк ім. Т. Шевченка в Дні­пропетровську, парк. комплекс Салгір у Сімферополі. Ландшафтною архітектурою в Україні за­ймаються О. Колес-ников, І. Косаревський, О. Липа, Л. Метцель, Д. Міклер, І. Родичкін, Л. Рубцов, С. Целіховський. 1948 в Лондоні з ініціативи ві­домих ландшафт. арх. А. Джел­ліко і С. Кроу створ. Між­нар. асоціацію ландшафт. архітекторів (IFLA), куди входить Обʼ­єдн. ландшафт. архітекторів Укра-їни, створене 1988 Н. Абесиновою.

У 20 ст. зʼявилося багато нових обʼєктів А. л. зі збільшеним мас­штабом і ускладненими функціями: парки роз­ваг та спортивні, луна-парки, парки-ви­ставки, парки-музеї, нац., природні, істор., культури та від­починку, фестивал., олімп., луго-, гідро-, агро-, лісопарки, парквеї (парки вздовж доріг); різноманітні спеціаліз. парки — дит., ботан., зоолог., мемор.; сади на дахах, великі криті зимові сади та ін. Складні про­грами і мас. викори­ста­н­ня цих територій при­звели до пошуків нових композиц. при­йомів, засн. на функціонал. зонуван­ні, виявлен­ні простору зі специф. арх-рою для мас. дійств (зелений театр, спів­оче поле, стадіон). А. л., роз­виваючись, ві­ді­йшла від ландшафт. мистецтва минулого. Водночас ідея і форма осмисле­н­ня А. л., як і раніше, залежить від системи по­глядів на природу та її сприйня­т­тя. Залишилися без змін і засоби створе­н­ня А. л. — дерева, кущі, квіти, газони, вода, камі­н­ня, твори малих архіт. форм, витвори пластич. мистецтва.

Завантажити статтю