Ксеневич Михайло Якович
КСЕНЕ́ВИЧ Михайло Якович (11. 03. 1942, смт Верхньоторецьке, нині Ясинуват. р-ну Донец. обл. — 20. 01. 2024, Київ) — архітектор. Канд. архітектури (2000). Дійсний член Укр. академії архітектури (2003; від 2006 — зав. відділ. містобудування). Член НСАУ (1979). Закін. Київ. інж.-буд. інститут (1971). Працював 1971–81 в інституті «Донбасцивілпроект» (Донецьк): від 1975 — гол. архітектор проекту; водночас 1972–73 — у Макіїв. інж.-буд. інституті (Донец. обл.); 1981–88 — у Гол. архіт.-планувал. упр. Донецька: 1981–87 — завідувач відділу планування та забудови міста, 1987–88 — заступник нач.–гол. інж.; 1988–95 — гол. архітектор Житомира, водночас 1991–92 — 1-й заступник голови Житомир. міськвиконкому; 1995–2006 — у Нац. університеті будівництва та архітектури (Київ); водночас 2000–03 — нач. упр. генплану Головкиївархітектури, 2003–06 — заступник директора госпрозрахунк. об’єдн. «Центр містобудування та архітектури» при Головкиївархітектурі.
Основні напрями наук. досліджень: засади сучас. розвитку укр. архітектури; організація та регулювання містобуд. діяльності; інвестиц. діяльність у сфері містобудування; простор. організація та забезпечення збалансованого сталого розвитку міст України в частині їх моделювання, нормування методики проектування; нар. архітектура. Серед реаліз. проектів — інститут «Доноргшахтобуд» (1978), адм. будинок обл. організацій з благоустроєм майдану побл. нього та бульвару О. Пушкіна (1986) у Донецьку, будинки політосвіти у містах Макіївка (1978) та Горлівка (1979) Донец. обл., кафе «Донецьк» у Києві (1980), розміщення будівництва у Донецьку (1971–88), Житомирі (1986–95), Києві (1996–2006), архіт. частина монумента «Визволителям Донбасу» у Донецьку (1984). Розробив концепції розвитку Донецька (1987), Житомира (1993), Києва (2001). Займався також живописом і графікою.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Просторова організація і сталий розвиток міст-центрів (моделювання, нормування та методика на прикладі Донецька–Макіївки). К.; В., 2001; Містобудівні основи сталого розвитку міста Києва. К., 2002; Українська архітектура, її визначальний контекст у просторі, часі, інформації. Основи українського архітектурознавства. К., 2005; Пропозиції щодо шляхів подолання кризи і забезпечення інноваційного розвитку архітектурно-будівельної діяльності в Україні. К., 2010 (співавт.).