Ксеневич Михайло Якович
КСЕНЕ́ВИЧ Михайло Якович (11. 03. 1942, смт Верхньоторецьке, нині Ясинуватського району Донецької обл. — 20. 01. 2024, Київ) — архітектор. Кандидат архітектури (2000). Дійсний член Української академії архітектури (2003; від 2006 — завідувач відділення містобудування). Член НСАУ (1979). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1971). Працював 1971–81 в інституті «Донбасцивілпроект» (Донецьк): від 1975 — головний архітектор проекту; водночас 1972–73 — у Макіївському інженерно-будівельному інституті (Донецької обл.); 1981–88 — у Головному архітектурно-планувальному управлінні Донецька: 1981–87 — завідувач відділу планування та забудови міста, 1987–88 — заступник начальника–головного інженера; 1988–95 — головний архітектор Житомира, водночас 1991–92 — 1-й заступник голови Житомирського міськвиконкому; 1995–2006 — у Національному університеті будівництва та архітектури (Київ); водночас 2000–03 — начальник управління генплану Головкиївархітектури, 2003–06 — заступник директора госпрозрахункового обʼєднання «Центр містобудування та архітектури» при Головкиївархітектурі.
Основні напрями наукових досліджень: засади сучасного розвитку української архітектури; організація та регулювання містобудівної діяльності; інвестиційна діяльність у сфері містобудування; просторова організація та забезпечення збалансованого сталого розвитку міст України в частині їх моделювання, нормування методики проектування; народна архітектура. Серед реалізованих проектів — інститут «Доноргшахтобуд» (1978), адміністративний будинок обласних організацій з благоустроєм майдану поблизу нього та бульвару О. Пушкіна (1986) у Донецьку, будинки політосвіти у містах Макіївка (1978) та Горлівка (1979) Донецької області, кафе «Донецьк» у Києві (1980), розміщення будівництва у Донецьку (1971–88), Житомирі (1986–95), Києві (1996–2006), архітектурна частина монумента «Визволителям Донбасу» у Донецьку (1984). Розробив концепції розвитку Донецька (1987), Житомира (1993), Києва (2001). Займався також живописом і графікою.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Просторова організація і сталий розвиток міст-центрів (моделювання, нормування та методика на прикладі Донецька–Макіївки). К.; В., 2001; Містобудівні основи сталого розвитку міста Києва. К., 2002; Українська архітектура, її визначальний контекст у просторі, часі, інформації. Основи українського архітектурознавства. К., 2005; Пропозиції щодо шляхів подолання кризи і забезпечення інноваційного розвитку архітектурно-будівельної діяльності в Україні. К., 2010 (співавт.).
