КСЕНЕ́ВИЧ Михайло Якович (11. 03. 1942, смт Верх­ньоторецьке, нині Яси­нуват. р-ну Донец. обл. — 20. 01. 2024, Київ) — архітектор. Канд. архітектури (2000). Дійсний член Укр. ака­демії архітектури (2003; від 2006 — зав. від­діл. містобудува­н­ня). Член НСАУ (1979). За­кін. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1971). Працював 1971–81 в ін­ституті «Донбасцивіл­проект» (Донецьк): від 1975 — гол. архітектор проекту; водночас 1972–73 — у Макіїв. інж.-буд. ін­ституті (Донец. обл.); 1981–88 — у Гол. архіт.-планувал. упр. Донецька: 1981–87 — завідувач від­ділу планува­н­ня та забудови міста, 1987–88 — за­ступник нач.–гол. інж.; 1988–95 — гол. архітектор Житомира, водночас 1991–92 — 1-й за­ступник голови Житомир. міськ­виконкому; 1995–2006 — у Нац. університеті будівництва та архітектури (Київ); водночас 2000–03 — нач. упр. генплану Головкиївархітектури, 2003–06 — за­ступник директора госп­розрахунк. обʼ­єдн. «Центр містобу­дува­н­ня та архітектури» при Головкиїв­архітектурі.

Основні напрями наук. досліджень: засади сучас. роз­вит­ку укр. архітектури; організація та регулю­ва­н­ня містобуд. діяльності; інвестиц. діяльність у сфері містобудува­н­ня; простор. організація та забезпече­н­ня збалансовано­го сталого роз­витку міст України в частині їх моделюва­н­ня, нормува­н­ня методики проектува­н­ня; нар. архітектура. Серед реаліз. проектів — ін­ститут «Доноргша­хтобуд» (1978), адм. будинок обл. організацій з благоустроєм май­дану побл. нього та бульвару О. Пуш­кіна (1986) у Донецьку, будинки політосвіти у містах Макіївка (1978) та Горлівка (1979) Донец. обл., кафе «Донецьк» у Києві (1980), роз­міще­н­ня будівництва у До­нецьку (1971–88), Житомирі (1986–95), Києві (1996–2006), архіт. частина монумента «Визволителям Донбасу» у Донецьку (1984). Роз­робив концепції роз­витку Донецька (1987), Житомира (1993), Києва (2001). За­ймався також живописом і гра­фікою.