Ксьонз Григорій Петрович
КСЬОНЗ Григорій Петрович (18(30). 11. 1874, м. Миргород, нині Полтавської обл. — 1946, с. Токарі Лохвицького району Полтавської обл.) — живописець. Мистецтву навчався у М. Химочки в Миргороді (початок 1890-х років). Працював у майстернях різьбярів і позолотників Кучеренків з Миргорода, народного маляра Д. Рудича із містечка Хомутець (нині село Миргородського району) та Я. Отришка з Ромен (нині Сумської обл.). Писав національні портрети у традиціях козацьких парсун, характерних для Центральної України. Жіночі та чоловічі постаті подавав на тлі природи у зелено-блакитних тональності. Персональні посмертні виставки — у Миргороді (1999), Полтаві (2005). Окремі роботи зберігаються в Миргородському краєзнавчому музеї, Миргородському літературно-меморіальному музеї Д. Ґурамішвілі, Полтавському художньому музеї, Лубенській картинній галереї (Полтавської обл.), Українському центрі народної культури «Музей І. Гончара» (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сестра Одарка», «Брат Володимир» (обидва — поч. 1910-х рр.), «Т. Шевченко» (1914; 1926), «Курець» (1914), «Герасименки» (1928), «Додухи», «Тарас Бульба з синами», «Натюрморт із кавуном» (усі — 1930-і рр.), «І. Сидоренко (1934), «Кобзар М. Корецький» (1936), «Вишивальниця У. Бобир» (1937), «О. Мамчич з дочкою Тамарою» (1942), «К. Мамчич», «В. Корнієнко» (обидва — 1943); ікони — «Тайна вечеря», «Трійця», «Моління до чаші», «Домашній вигляд Сергієнка» (усі — поч. 20 ст.).


