Ксьонз Григорій Петрович
Визначення і загальна характеристика
КСЬОНЗ Григорій Петрович (18(30). 11. 1874, м. Миргород, нині Полтав. обл. — 1946, с. Токарі Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) — живописець. Мистецтву навч. у М. Химочки в Миргороді (поч. 1890-х рр.). Працював у майстернях різьбярів і позолотників Кучеренків з Миргорода, нар. маляра Д. Рудича із м-ка Хомутець (нині село Миргород. р-ну) та Я. Отришка з Ромен (нині Сум. обл.). Писав нац. портрети у традиціях козац. парсун, характерних для Центр. України. Жін. та чол. постаті подавав на тлі природи у зелено-блакит. тональності. Персон. посмертні виставки — у Миргороді (1999), Полтаві (2005). Окремі роботи зберігаються в Миргород. краєзн. музеї, Миргород. літ.-мемор. музеї Д. Ґурамішвілі, Полтав. ХМ, Лубен. картин. галереї (Полтав. обл.), Укр. центрі нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сестра Одарка», «Брат Володимир» (обидва — поч. 1910-х рр.), «Т. Шевченко» (1914; 1926), «Курець» (1914), «Герасименки» (1928), «Додухи», «Тарас Бульба з синами», «Натюрморт із кавуном» (усі — 1930-і рр.), «І. Сидоренко (1934), «Кобзар М. Корецький» (1936), «Вишивальниця У. Бобир» (1937), «О. Мамчич з дочкою Тамарою» (1942), «К. Мамчич», «В. Корнієнко» (обидва — 1943); ікони — «Тайна вечеря», «Трійця», «Моління до чаші», «Домашній вигляд Сергієнка» (усі — поч. 20 ст.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
