Кузьмінков Лель Миколайович
КУЗЬМІНКО́В Лель Миколайович (08. 10. 1925, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 15. 03. 2012, там само) — живописець, графік, громадський діяч. Член НСХУ (1960). Закін. Харків. художнє училище (1951; викл. М. Сліпченко, Л. Фітільов, П. Шигимага). Відтоді працював у майстернях Маріуп. товариства художників «Укоопхудожник» (згодом відділ. майстерень Худож. фонду УРСР). Голова худож. ради, кер. ізостудії Товариства художників. Член Маріуп. товариства греків (завідувач відділу наук. дослідж.), Федерації грец. т-в України. Основні галузі — станк. живопис, монум.-декор. мистецтво, книжк. графіка. Учасник міських, обл., всеукр. худож. виставок від кін. 1950-х рр. Автор істор.-крит. нарису «Переселение Крымских греков в Северное Приазовье в 1778–80 гг. (Причины и следствия)» (Мариуполь, 1997).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Автопортрет» (1952), «Соцзабез» (1954), «Крутий берег. Човни» (серед. 1950-х рр.), «Горновий» (1958), «На батьківщині Куїнджі» (поч. 1960-х рр.), «Сталевари» (1968), «Токар І. Чернищук» (1970), «Матрос Азовської флотилії Ю. Танков», «Учасниця Другої світової війни І. Шварц», «Поет А. Шапурма»; мозаїки — «Свято урожаю» (фасад Будинку культури у с. Урзуф Першотравн. р-ну Донец. обл., поч. 1960-х рр.), «Металурги» (1976); у співавт. — мозаїчні фризи на цехах заводу «Люди Важмашу» (м. Маріуполь, 1971) та «Юнак. Дівчина. Сім’я» (1976); пам’ятники — поету Г. Костоправу (с. Малий Янісоль Володар. р-ну Донец. обл.; 1992), митрополиту Ігнатію (1998); архіт.-скульптурна композиція «Воїн-визволитель» (м. Маріуполь, 2001).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
