Куїс Микола Григорович
Визначення і загальна характеристика
КУ́ЇС Микола Григорович (02(14). 12. 1890, с. Гогуєво, за ін. даними — с. Гошево, нині місто Гроднен. обл., Білорусь — 1937) — організатор освіти. З походження українець. Закін. учител. семінарію (1909), Смолен. учител. інститут (Росія, 1916). Учителював. 1919 вступив до Червоної армії. У тому ж році потрапив у полон, 1920 звільнений. Працював у Красногр. відділі нар. освіти (нині Харків. обл., 1921–23); на пед. курсах Кременчуц. окружкому партії (нині Полтав. обл., 1923–24); у 1924–30 — ректор і політ. комісар Ніжин. ІНО, де під його керівництвом посилено матеріал. базу й налагоджено стабіл. навч. процес (також викладав соц.-екон. дисципліни). Відтоді був проректором Інституту ім. Артема (Харків) й Одес. університету, ректором Харків. і Дніпроп. університетів. Досліджував історію рев. руху й парт. будівництва на укр. землях. 1934 звільнений з роботи й виключений із партії за звинуваченнями у лібералізмі та потуранні націоналіст. елементам. Деякий час залишався безробітним, згодом працював у тресті «Головхліб» (Дніпропетровськ). 30 квітня 1937 заарешт., 25 серпня того ж року за звинуваченням у приналежності до контррев. троцькіст. підпіл. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.
Рекомендована література
Завантажити статтю
