Куйбишеве

КУ́ЙБИШЕВЕ (до 1945 та від 2016 — Албат) — селище місь­кого типу Бахчисарайського ра­­йону Автономної Республіки Крим. Албат. селищ. раді під­порядк. села Велике Садове, Високе, Мале Садове, Отарчик, Танкове. Знаходиться на р. Бельбек (впадає в Чорне море), за 50 км від Сімферополя, за 22 км від райцентру та за 11 км від залізнич. ст. Сірень. Площа 1,6 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2435 осіб (складає 88,3 % до 1989): росіян — 48 %, українців — 30 %, крим. татар — 19,5 %; станом на 2014 — 2441 особа. Бельбец. долина побл. Албата була заселена понад 15 тис. р. тому. В околицях с. Танкове досліджені 2 поселе­н­ня: в одному з гротів (Сюрень І) — епохи пізнього палеоліту, в ін. (Сюрень ІІ) — мезолітич­не (див. Сюренські стоянки). Виявлені також поселе­н­ня та могильник таврів (1 тис. до н. е.). Побл. сіл Високе та Мале Садове — 3 середньовіч. поселе­н­ня, 2 могильники. Донині збереглася на краю мису Кулі-Бурун (Башт. мис) за 1 км від с. Мале Садове напів­зруйн. Сюрен. фор­­теця, оборон­на стіна (заг. протяжність 110 м, товщина 2,5 м, вис. 4–4,5 м) та округла вежа (у купол. пере­крит­ті — сліди фреск. роз­пису 13–14 ст.) якої споруджені не пізніше 8 ст. для конт­ролю Бельбец. Воріт. До неї примикає монастир Челтер-Коба (з кримськотатар. — Решітка-пе­чера, або Печерна решітка), збу­­дований у 9 ст. Остан­ній ві­домий також як монастир св. Фео­дора Стратилата. Його комплекс складається з печер. гол. храму, келій і трапезної, зʼєд­наних між собою прорубаними в скел. моноліті стежками. У монастирі налічується понад 50 печер, роз­ташованих у 4 яру­си. В одному з нижніх ярусів виділяється величезне приміще­н­ня з 5-ма колонами, що нагадує язичниц. святилище. Від поч. 2000-х рр. ведуть від­нов­люв. роботи, у гол. храмі здійснюється богослужі­н­ня. За 8 км від К. — руїни печер. м. Мангуп. Насел. Мангуп. (Феодоро) князівства пере­важно складали змішані з нащадками таврів і скіфів сармати й алани, а також греки, караїми, вірмени. 1475 Феодоро захопили турки. Під час роз­копок Сюрен. фортеці та Мангупа виявлено зерн. і госп. ями, числен­ні давильні вино­граду, ємність яких досягала 3 м³. Албат згадується в реє­страх насел. пунктів Мангуп. ка­дилика Осман. імперії 1520 і 1542. На поч. 19 ст. навколиш. землями володів поміщик Патінеоті. 1897 від­крито земську 3-класну школу. В цей час село входило до Каралез. волості Сім­­фероп. пов. Рос. імперії. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­норазово змінювалася. У листо­паді 1920, після роз­грому вран­гелів. військ, була остаточно встановлена більшовицька. 1805 мешкало 227 (усі — крим. татари), 1897 — 593 (крим. татар — 505), 1926 — 727 (крим. татар — 637, росіян — 71, українців — 11) осіб. 1923–35 та від 1962 — у складі Бахчисарай. р-ну. 1935 з Бахчисарай. р-ну ви­окремлено Фотисал. (від того ж року — Куйбишевський) р-н з центром у Албаті. 1939 у селі проживало 1278 осіб (пере­важно крим. татари). Від листопада 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На поч. листопада 1941 побл. Албата від­бувалися запеклі бої, окремі насел. пункти Куйбишев. р-ну декілька разів пере­ходили з рук у руки. Унаслідок рейду 40-ї кавалерій. дивізії по тер. Куйбишев. р-ну був призупинений на­ступ нім. військ на Ялту, що до­зволило гол. силам Примор. армії про­рватися до Севастополя. Нацисти роз­стріляли 379 і вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 123 жит. Куйбишев. р-ну. 1944 депортовано усіх крим. та­тар, у серпні того ж року сюди прибули пере­селенці з різних укр. областей. Від 1960 — смт. 1959 мешкало бл. 1,8 тис., 1970 — 2,1 тис., 1979 — 2,3 тис. осіб. У березні 2014 у складі АР Крим анексовано РФ. У К. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка, муз. школа; лікарня. Ві­домі творчі колек­тиви: нар. хор, танц. ансамбль «Лебідка», оркестр нар. інструментів, нар. фольклор. ансамбль «Радуниця». Діють мечеть, православна церк­­ва Покрови Богородиці. Вста­нов­­лено памʼят­ник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. У с. Мале Садове — памʼятник льотчику М. Хру­­­стальову, який на поч. листопада 1941 неподалік направив свій літак на колону нім. військ. Па­­мʼят­ки природи: заг.-держ. значе­н­ня — Бельбецький кань­йон (створ. 1975, площа 100 га); місц. значен­­ня — Бельбец. тисовий гай (1980, 20 га, ботан.), Карстова шахта Максимовича (1989), печера Сюндюрлю (1972; обидва — геол.). Се­­ред ви­дат. уродженців — поетеса Л. Гусельникова.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю