Куколєв Леонід Григорович
КУ́КОЛЄВ Леонід Григорович (04. 07. 1933, Харків — 02. 02. 2011, там само) — режисер, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2000). Навч. у Харків. консерваторії (1956–60; кл. П. Голубєва), закін. Ленінгр. консерваторію за фахом «режисер-постановник музичного театру» (нині С.-Петербург, 1968; кл. Р. Тихомирова). Працював гол. реж. та реж.-постановником у Новосибір. (РФ, 1966–72), Харків. ім. М. Лисенка (1972–74, 1988–2007), Перм. ім. П. Чайковського (1975–86), Бурят. (м. Улан-Уде, 1986–88; обидва — РФ) театрах опери та балету. 1974–75 викладав у Харків. інституті мистецтв. Вистави К. вирізняються високими профес. критеріями, вмінням пов’язати актор. завдання з виконанням вокал. партій, залученням сучас. режисер. засобів та плід. співпрацею із художниками-постановниками. Вистави: «Іван Сусанін» М. Глінки, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Садко», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Мазепа», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Алеко» С. Рахманінова, «Дон Карлос», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді, «Манон Леско» Дж. Пуччіні, «Дочка полку» Ґ. Доніцетті, «Безрідний зять» Т. Хрєнникова, «Три товстуни» В. Рубіна, «Один крок до кохання» Г. Жуковського, «Відроджений травень», «Ніжність» В. Губаренка, «Поет» Л. Колодуба.
Рекомендована література
- Ластівка Ю. Главреж по договору // Веч. Харків. 1992, 13 лют.;
- Коробов Д. Л. Куколев: «Соприкосновение с великой музыкой — великое дело!» // Событие. 1995, 27 июня;
- Камынина С. Леонид Куколев: «Художник никому ничем не обязан» // Город. газ. 1997, 7 окт.
Завантажити статтю
Людина 
