КУЛАКО́ВСЬКИЙ Юліан Андрі­йович (13(25). 07. 1855, м. Поневеж Ковен. губ., нині Паневежис, Литва — 21. 02. 1919, Київ) — філолог, візантиніст, археолог. Доктор римської сло­весності (1888), член-кореспондент РАН (1906). Член Рос. археол. товариства (1890), Одес. товариства історії та старожитностей (1891). Закін. Моск. університет (1876). Стажувався у Бонн., Берлін. і Тюбінґен. університетах (1878–80). Від 1881 працював в Університеті св. Володимира у Києві: від 1884 — екс­траординар., від 1888 — ординар., від 1912 — позаштат. професор кафедри класич. філології, водночас 1890–1906 — секр. істор.-філол. ф-ту. 1908–19 — голова Істор. товариства Нестора-літописця. Учасник 6–15 Всерос. ар­­хеол. зʼ­їздів, Між­нар. кон­гресів дослідників історії у Римі (1903) та Берліні (1908). Один із ініціаторів створе­н­ня Київ. товариства охорони памʼяток старовини та мистецтва (1910). Досліджував ар­хеол. памʼятки Пн. Причор­но­морʼя, зокрема Боспор. царства, Ольвії, Пантікапея, Херсонеса Таврійського; візант. памʼятки воєн. літ-ри; пере­клав низку джерел з історії Візантії.