Кулевча

КУЛЕ́ВЧА (1946–95 — Колісне) — село Саратського району Одеської області. Кулевчан. сільс. раді підпорядк. с. Костянтинівка. Знаходиться на р. Хаджидер (впадає в озеро-лиман Хаджидер, бас. Чорного моря), за 120 км від обл. центру, за 22 км від райцентру, за 13 км від автомагістралі Одеса–Ізмаїл і за 1 км від однойм. залізнич. станції. Пл. сільради 133,97 км², з них К. — 5,6 км², Костянтинівки — 0,5 км². За переписом насел. 2001, у К. проживали 4032, у Костянтинівці — 220 осіб; станом на 2016 — відповідно 4065 і 185 осіб; переважно болгари (94 %), а також українці, росіяни, молдовани, ґаґаузи та німці. Засн. 1830 переселенцями з с. Кюлевча у Болгарії (нині Шумен. обл.) на місці турец.-татар. поселення Одабас. Під час рос.-турец. війни 1828–29 тут рос. військо здобуло перемогу. У боях з турец. військом брала участь й значна кількість болгар. 1835 мешкали 389, 1859 — 921, 1870 — 1401, 1875 — 1443, на поч. 20 ст. — понад. 2 тис. осіб. У 19 — на поч. 20 ст. — болгар. колонія, волос. центр Аккерман. пов. Бессараб. губ. 1867 збудовано млин, який сприяв екон. розвитку. На поч. 20 ст. функціонували метеорол. станція та церк.-парафіял. школа. Від січня 1918 до червня 1940 та від червня 1941 до серпня 1944 — під румун. окупацією. Від 1940 — у складі УРСР. 1940–41 у сх. частині села базувався рад. авіац. полк. У рад. період. у К. не вивчали укр. мову та історію України, а болгар. мову, історію, культуру та традиції намагалися нівелювати. Хоча село й перейменували на Колісне, однак місц. жит. продовжували вживати стару назву. У 1970-х рр. уперше за тривалий період почали контактувати родичі з с. Кюлевча у Болгарії та з К. Згодом були встановлені й партнер. відносини між керівництвом обох насел. пунктів. Нині працюють комбінат хлібопродуктів, нафтобаза. У К. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини; відділ. ощадбанку. Збереглася церква св. Миколи Чудотворця (1879), яка нині є об’єктом паломництва православних з усієї України, а також Молдови, РФ та ін. пострад. країн. У її дворі — один з уклін. хрестів, встановлених з 4-х сторін України (також у м. Чорнобиль Київ. обл., с. Старий Почаїв Кременец. р-ну Терноп. обл. і с. Бірки Зміїв. р-ну Харків. обл.). Усі уклінні хрести виготовлені з мореного дуба віком понад 1,3 тис. р.; якщо їх поєднати на карті, то сформується уявний прямий великий хрест. У церкві — кілька унікал. ікон. У К. встановлено пам’ятний знак першим поселенцям (на честь 180-річчя заснування села), меморіал рад. воїнам-визволителям і пам’ятний знак 11-ти льотчикам 8-го гвардій. авіац. полку, які загинули під час 2-ї світової війни, у Костянтинівці — обеліск Слави 9-ти воїнам-землякам. Із К. пов’язані життя та діяльність учасника вій­ни в Афганістані, Героя Рад. Союзу М. Кременіша, краєзнавця, автора 7-ми худож. і публіцист. книг Д. Караулана, художників С. Домусчи (канд. богослов’я) та І. Златова.

Завантажити статтю