Кулик Леонід Олексійович

КУЛИ́К Леонід Олексійович (19(31). 08. 1883, м. Дерпт, нині Тарту, Естонія — 14. 04. 1942, м. Спас-Деменськ Калуз. обл., РФ) — мінералог, один із засновників радянської метеоритики. 1884–96 разом з батьками мешкав в Україні, зокрема містах Бобринець (нині Кіровогр. обл.) та Єлисаветград (нині Кіровоград; його мати — С. Серединська — народилася в Херсоні). Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. 1905 вступив до більшов. партії. За рев. діяльність перебував під наглядом поліції та двічі заарештовувався. Канд. геол.-мінерал. н. (1935, без захисту дис.). Навч. у С.-Пе­тербур. ліс. інституті (1903–04; виключений за участь у студент. виступах), Казан. університеті (1905, Росія), закін. Ленінгр. університет (1924, нині С.-Пе­тербург). 1911 як геодезист брав участь в роботі Радієвої експедиції, яку очолював В. Вернадський. За пропозицією останньо­го в наступ. році став співроб. Мінералог. музею С.-Пе­тербур. АН, а під його керівництвом 1918 почав займатися метеоритикою. 1919–21 з перервою працював у Томському університеті (Росія). 1921 повернувся в Петроград (нині С.-Пе­тербург); у тому ж році ініціював створення при Мінералог. музеї РАН Метеорит. відділу, який став важливим центром метеоритики у СРСР (від 1935 — Комісія, від 1939 — Комітет з метеоритів АН СРСР; був його вченим секр., президент — В. Вер­надський). Водночас 1924–26 — лаборант і вчений спеціаліст Ленінгр. гідрол. інституту. 1921–22 — керівник 1-ї рад. експедиції з перевірки повідомлень про падіння метеоритів, які надходили в РАН. Відтоді здійснив ще низку поїздок у різноманітні місця для вивчення обставин падіння та пошуків метеоритів. Справою всього його життя стало дослідж. місця падіння (30 черв­ня 1908) у бас. р. Підкам’яна Тун­гуска (при­тока Єнісея) в Сибіру (нині Краснояр. край, РФ) гіпотет. тіла, ймовірно комет. походження. Унаслідок 6-ти експедицій (1927–30, 1937–39), які він очолював, отримано перші наук. дані про т. зв. Тунгус. метеорит. Протягом 20-ти р. сфор­мував найкращу в СРСР колекцію метеоритів, яка нараховувала понад 2 тис. екземплярів. Уклав перший метео­рит. каталог АН СРСР. Вивчав історію метеоритики, встиг опублікувати один том із запланов. серії монографій про старовинні метеорити «Каменный ме­теорит “Жигайловка”» (Москва; Ленин­град, 1935; упав 12 жовтня 1787 побл. слободи Жигайлівка Охтир. пов. Харків. намісництва, нині село Тростянец. р-ну Сум. обл.). 5 лип­ня 1941 вступив у Моск. нар. ополчення, 6 жовтня того ж року під час виходу дивізії з оточення отримав поранення. Потім потрапив у лазарет для рад. військовополонених у с. Всходи Смолен. обл. (РФ). За спробу втечі був переведений у барак, де розміщувалися хворі на тиф. На честь К. названі кратер на Міся­ці та мала планета Соняч. системи.

Рекомендована література

1. Кринов Е. Л. Л. А. Кулик — организатор метеоритики в СССР (з бібліо­графією праць) // Метеоритика СССР: Сб. ст. Москва; Ленинград, 1948. Вып. 4;
   Google Scholar Internet
2. Кулик-Павский В. А. Жизнь без легенд: Леонид Алексеевич Кулик: Хроника жизни. Волгоград, 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю