Кулик Леонід Олексійович

КУЛИ́К Леонід Олексі­йович (19(31). 08. 1883, м. Дерпт, нині Тарту, Естонія — 14. 04. 1942, м. Спас-Деменськ Калуз. обл., РФ) — мінералог, один із засновників радянської метеоритики. 1884–96 разом з батьками мешкав в Україні, зокрема містах Бобринець (нині Кіровогр. обл.) та Єлисавет­град (нині Кірово­град; його мати — С. Серединська — народилася в Херсоні). Учасник 1-ї та 2-ї світ. воєн. 1905 вступив до більшов. партії. За рев. діяльність пере­бував під на­глядом поліції та двічі заарештовувався. Канд. геол.-мінерал. н. (1935, без захисту дис.). Навч. у С.-Пе­тербур. ліс. ін­ституті (1903–04; виключений за участь у студент. ви­ступах), Казан. університеті (1905, Росія), закін. Ленінгр. університет (1924, нині С.-Пе­тербург). 1911 як геодезист брав участь в роботі Радієвої екс­педиції, яку очолював В. Вернадський. За пропозицією остан­ньо­го в на­ступ. році став спів­роб. Мінералог. музею С.-Пе­тербур. АН, а під його керівництвом 1918 почав за­йматися метеоритикою. 1919–21 з пере­рвою працював у Томському університеті (Росія). 1921 повернувся в Петро­град (нині С.-Пе­тербург); у тому ж році ініціював створе­н­ня при Мінералог. музеї РАН Метеорит. від­ділу, який став важливим центром метеоритики у СРСР (від 1935 — Комісія, від 1939 — Комітет з метеоритів АН СРСР; був його вченим секр., президент — В. Вер­надський). Водночас 1924–26 — лаборант і вчений спеціаліст Ленінгр. гідрол. ін­ституту. 1921–22 — керівник 1-ї рад. екс­педиції з пере­вірки пові­домлень про паді­н­ня метеоритів, які надходили в РАН. Від­тоді здійснив ще низку по­їздок у різноманітні місця для ви­вче­н­ня об­ставин паді­н­ня та пошуків метеоритів. Справою всього його життя стало дослідж. місця паді­н­ня (30 черв­ня 1908) у бас. р. Під­камʼяна Тун­гуска (при­тока Єнісея) в Сибіру (нині Краснояр. край, РФ) гіпотет. тіла, ймовірно комет. походже­н­ня. Унаслідок 6-ти екс­педицій (1927–30, 1937–39), які він очолював, отримано перші наук. дані про т. зв. Тунгус. метеорит. Протягом 20-ти р. сфор­мував найкращу в СРСР колекцію метеоритів, яка нараховувала понад 2 тис. екземплярів. Уклав перший метео­рит. каталог АН СРСР. Ви­вчав історію метеоритики, встиг опублікувати один том із запланов. серії моно­графій про старовин­ні метеорити «Камен­ный ме­теорит “Жигайловка”» (Москва; Ленин­­град, 1935; упав 12 жовтня 1787 побл. слободи Жигайлівка Охтир. пов. Харків. намісництва, нині село Тростянец. р-ну Сум. обл.). 5 лип­ня 1941 вступив у Моск. нар. ополче­н­ня, 6 жовтня того ж року під час виходу дивізії з оточе­н­ня отримав поране­н­ня. Потім потрапив у лазарет для рад. військовополонених у с. Всходи Смолен. обл. (РФ). За спробу втечі був пере­ведений у барак, де роз­міщувалися хворі на тиф. На честь К. на­звані кратер на Міся­ці та мала планета Соняч. системи.

Завантажити статтю