Куликівський Микола Йосипович
КУЛИКІ́ВСЬКИЙ Микола Йосипович (06. 12. 1884, містечко Торчин, нині смт Луцького р-ну Волин. обл. — 26. 11. 1956, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Підполковник Армії УНР (1920). Закін. Волин. духовну семінарію. Від 1905 — на військ. службі у рос. армії. Під час 1-ї світової війни в листопаді 1914 потрапив у нім. полон. Один із ініціаторів створення укр. нац. гуртків у нім. таборах для військовополонених; співорганізатор 1-го Укр. полку ім. Т. Шевченка, сформов. 1916–17 із військовополонених-українців. Від січня 1918 — у 1-й Укр. (Синьожупан.) дивізії; на поч. 1919 — нач. розвідув. відділу штабу Чорномор. дивізії Армії УНР; від березня того ж року — комендант бронепоїзда «Запорожець»; від червня 1920 — старшина для зв’язку між Гол. отаманом С. Петлюрою та Головою РМ УНР. 1921 відзнач. почес. мундиром і почес. нагруд. знаком Генштабу Армії УНР. На еміграції від 1923 мешкав у Варшаві, від 1945 — у Мюнхені, згодом виїхав до США. Чл.-засн. Укр. нац.-держ. союзу (1950).
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДАВО України. Ф. 1075, оп. 1, спр. 94; оп. 2, спр. 652, арк. 98; ф. 5235, оп. 1, спр. 1593, арк. 39.
Рекомендована література
- Зубенко І. Наші лицарі й мученики. Ч. 1. Каліш, 1922;
- Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних // За Державність. 1937. Ч. 7;
- Полковник Микола Куликівський: [Некролог] // Свобода. 1956, 4 груд.;
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). К., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
