КУЛИ́НИЧІ — селище міського типу Харківського ра­йону (до 2013), нині місцевість у Немишлянському ра­­­йоні Харкова. Знаходиться на р. Немишля (при­тока Харкова, бас. Сіверського Дінця), побл. залізнич. ст. Лосеве. Площа 2,49 км2. За пере­писом насел. 2001, про­­живали 3096 осіб (складає 89,0 % до 1989); станом на 2013 — 3103, на 2015 — 3030 осіб; пере­важно українці. Поселе­н­ня засн. у 2-й пол. 1670-х рр. За нар. пере­казами, тут першим оселився козак Кулинич. Існують ін. версії щодо походже­н­ня назви: від птаха кулика; від давньорус. сло­ва «кулич» — місце з ярами та вибалками. У 2-й пол. 18 ст. К. на­лежали харків. полковнику Г. Квітку, згодом — Покров. монастирю. Г. Квітко збудував у селі пивовар. завод. Від 1882 — у власності інж., громад. діяча І. Грищенка. Від створеного ним зразк. маєтку «Україна» веде історію ниніш. Тварин­ництва Ін­­ститут НААНУ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фа­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 119 жит., з них 42 загинуло. Від 1957 — смт. 1959 мешкало бл. 3,6 тис., 1970 — 2,5 тис., 1979 — 2,9 тис., 1999 — 3,2 тис. осіб. 2013 зі складу Кулиничів. селищ. ради виділили та включили у межі Харкова К., с-ще Пере­мога та села Бражники, Заїки і Затиш­шя. Нині їй під­порядк. села Бай­­рак, Благодатне, Бобрівка, с-ща Елітне, Зернове, Кутузівка, Момотове, Прелєсне, Слобідське. У К. працює один з провід. виробників хлібо­булоч. продукції в Україні — хлібокомбінат «Кулиничі» (до його складу входить низка хлібозаводів у Харків., Полтав. і Київ. та ін. обл.). Функціонують заг.-осв. школа, дит­садок; Будинок культури, б-ка, істор.-крає­знавчий музей, школа естет. вихова­н­ня; спорт. школа. Є ботан. сад «Кулиничі». Встановлено памʼятники Т. Шевченку, «Скорботна мати» та «Неві­домому солдату».