Кулієв Кайсин Шувайович
КУЛІ́ЄВ Кайсин Шувайович (Къулийланы Къайсын Шуўаны жашы; 19. 10(01. 11). 1917, аул Булунгу, нині с. Верхній Чегем, Кабардино-Балкарія, РФ — 04. 06. 1985, с. Чегем, нині місто, Кабардино-Балкарія) — кабардинський поет, перекладач. Нар. поет Кабардино-Балкар. АРСР (1967). Член СП СРСР (1938). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Держ. премії РРФСР ім. М. Горького (1966) та СРСР (1974), Ленін. премія (1990, посмертно). Депутат ВР СРСР (1958–62, 1974–85). У Москві навч. у Держ. інституті театр. мистецтва (1934–39) та закін. Вищі літ. курси (1957). Викл. каф. балкар. мови та літ-ри Кабардино-Балкар. пед. інституту (Нальчик, 1940). Депорт. 1944 до Серед. Азії. Мешкав у Киргизії, на Кубані. 1956 повернувся до Кабардино-Балкарії. Друкувався від 1933. Писав балкар. і рос. мовами. Перша зб. — «Салам эрттенлик!» («Привіт, ранку!», Нальчик, 1940). Автор лірич. циклів «Хоншуларым» («Мої сусіди», 1939–45; опубл. 1957; про 2-у світову війну), «Тауланы жыры» («Пісні гір», 1947–51; про істор. минуле влас. народу), поет. зб. «Жаралы таш» («Поранений камінь», 1965), «Юйюгюзге игилик» («Мир дому твоєму», 1967), «Жер китабы» («Книга землі», 1972; усі — Нальчик). Осн. риси поезії К. — гуманіст. пафос, доброта, мудрість. Написав російською мовою оповідання «Во время беды», «О тех, кто не вернулся», «Перекоп» (усі — 1942–44). Останні збірки віршів К. — «Говорю людям», «Человек. Птица. Дерево» (обидві — 1985), «Жить!» (1986), роман «Была зима» (1987; усі — Москва), повість «Жорт, жорт, гыллыуум» («Скачи, мій ослику!», Нальчик, 2001). Переклав окремі твори Т. Шевченка, зокрема «Жылытмайды тыш жерни кюню» («Не гріє сонце на чужині»), «Марьяна чыкъгъа» («Маленькій Мар’яні»), поему «Сокъур» («Сліпий», опубл. 1961); присвятив йому вірш «Халкъ жырчы» («Поет народу», 1939). Під впливом творчості Кобзаря написав поезії «Зухура» («Зухра»), «Атлы» («Вершник»), «Эски жыр» («Старовинна пісня»), поему «От» («Вогонь»). Деякі твори К. переклали українською мовою — М. Бажан, П. Дорошко, Б. Олійник, І. Драч, В. Коломієць, П. Осадчук, М. Сингаївський, Б. Степанюк, С. Тельнюк, С. Жолоб, С. Йовенко; а також рос., осетин., казах. та ін. мовами. У Нальчику ім’ям К. названо проспект і Балкар. драм. театр, 1987 відкрито Будинок-музей.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Поезії. К., 1977.
Рекомендована література
- Рассадин С. Кайсын Кулиев: Лит. портрет. Москва, 1974;
- Дементьев В. Кайсын Кулиев. Нальчик, 1988;
- Мкртчян Л. Без тебя, Кайсын, и вместе с тобой. Ереван, 1997;
- Кулиева Ж. Я жил на этой земле…». Кайсын Кулиев в документах. Нальчик, 1999;
- Кулиева Э. Мой гений, мой ангел, мой друг. Нальчик, 2002.
Завантажити статтю
