Кулієв Кайсин Шувайович

КУЛІ́ЄВ Кайсин Шува­йович (Къулий­ланы Къайсын Шуўаны жашы; 19. 10(01. 11). 1917, аул Булунгу, нині с. Верх­ній Чегем, Кабардино-Балкарія, РФ — 04. 06. 1985, с. Чегем, нині місто, Кабардино-Балкарія) — кабардинський поет, пере­кладач. Нар. поет Кабардино-Балкар. АРСР (1967). Член СП СРСР (1938). Учас­ник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Держ. пре­мії РРФСР ім. М. Горького (1966) та СРСР (1974), Ленін. премія (1990, посмертно). Депутат ВР СРСР (1958–62, 1974–85). У Москві навч. у Держ. ін­ституті театр. мистецтва (1934–39) та закін. Вищі літ. курси (1957). Викл. каф. балкар. мови та літ-ри Кабардино-Балкар. пед. ін­ституту (Нальчик, 1940). Депорт. 1944 до Серед. Азії. Мешкав у Киргизії, на Кубані. 1956 повернувся до Кабардино-Балкарії. Друкувався від 1933. Писав балкар. і рос. мовами. Перша зб. — «Салам эрт­тенлик!» («Привіт, ранку!», Нальчик, 1940). Автор лірич. циклів «Хоншуларым» («Мої сусіди», 1939–45; опубл. 1957; про 2-у світову війну), «Тауланы жы­ры» («Пісні гір», 1947–51; про істор. минуле влас. народу), поет. зб. «Жаралы таш» («Поранений камінь», 1965), «Юйюгюзге игилик» («Мир дому твоєму», 1967), «Жер китабы» («Книга зем­лі», 1972; усі — Нальчик). Осн. риси поезії К. — гуманіст. пафос, доброта, мудрість. Написав російською мовою оповіда­н­ня «Во время беды», «О тех, кто не вер­нулся», «Пере­коп» (усі — 1942–44). Остан­ні збірки віршів К. — «Говорю людям», «Человек. Птица. Дерево» (обидві — 1985), «Жить!» (1986), роман «Была зима» (1987; усі — Москва), повість «Жорт, жорт, гыл­лыуум» («Скачи, мій ослику!», Нальчик, 2001). Пере­клав окремі твори Т. Шевченка, зокрема «Жылыт­майды тыш жерни кюню» («Не гріє сонце на чужині»), «Марьяна чыкъгъа» («Маленькій Марʼя­ні»), поему «Сокъур» («Сліпий», опубл. 1961); присвятив йому вірш «Халкъ жырчы» («Поет народу», 1939). Під впливом твор­чості Кобзаря написав поезії «Зухура» («Зухра»), «Атлы» («Верш­ник»), «Эски жыр» («Ста­ровин­на пісня»), поему «От» («Вогонь»). Деякі твори К. пере­клали українською мовою — М. Бажан, П. Дорошко, Б. Олійник, І. Драч, В. Коломієць, П. Осадчук, М. Сингаївський, Б. Степанюк, С. Тельнюк, С. Жолоб, С. Йо­венко; а також рос., осетин., ка­зах. та ін. мовами. У Нальчику імʼям К. на­звано про­спект і Балкар. драм. театр, 1987 від­крито Будинок-музей.

Завантажити статтю