Кулішівка

Визначення і загальна характеристика

КУЛІШІ́ВКА  — село Недригайлівського району Сумської області. 2016 Кулішівську сільс. раду (підпорядковані села Бродок і Костянтинів) зараховано до Недригайлів. селищ. об’єднаної територіал. громади. К. знаходиться на р. Хусь (побл. Костянтинова впадає до Сули; бас. Дніпра), за 7 км від Недригайлова та 30 км від залізничної ст. Ромни. Площа 1,85 км². За переписом населення 2001, у К. проживали 345 осіб; станом на 2019 — 198 осіб; переважно українці.

Село засновано наприкінці 16 — на поч. 17 ст. переселенцями з Правобереж. України. У 1-й пол. 17 ст. через територію сучас. Недригайлівщини проходив кордон між Польщею та Росією, після рос.-польс. війни та Полянов. миру 1634 — безпосередньо через К. На той час жителі займалися землеробством, скотарством, бджільництвом і різноманіт. промислами. Неодноразово навколишні поселення спустошували татар. загони. Згодом К. входила до Костянтинів. сотні (1649–58 — Миргород., 1658–1781 — Лубен. полків). Кулішівці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Донині між К. і с. Засулля збереглися рештки укріплень, зведені гетьманом І. Мазепою. У 18–19 ст. Костянтинів (розташовувався маєток) і К. належали графам Головкіним. 1839 у К. під час будівництва гуральні (у Костянтинові діяв пивовар. завод) на березі Хусі знайдено кістки вимерлих тварин — мамонта (вперше в Європі; нині у фондах Харків. істор. музею), дикого коня, пн. оленя та слона. 1841 граф Ю. Головкін, який був попечителем Харків. університету, встановив на цьому місці чавун. пам’ятник (від 2007 — одна з пам’яток Держ. істор.-культур. заповідника «Посулля», від 2009 — пам’ятка історії та монумент. мистецтва нац. значення). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. К. (у 1880-х рр. проживали 890 осіб, було 140 дворів) і Костянтинів (відповідно 1120 і 161) підпорядковувалися Курманів. волості Ромен. пов. Полтав. губ. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у листопаді-грудні остаточно встановлено більшовицьку. 1923–30 — у складі Ромен. округи; у лютому-жовтні 1932 — Харків., відтоді — Черніг., від лютого 1939 — Сум. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (у К. померли 210, у Костянтинові — 270, у Бродку — 90 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 21 вересня 1941 до 8 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. До 1995 К., Костянтинів і Бродок підпорядковувалися Засул. сільс. раді.

Нині у К. є клуб, б-ка, фельдшер. пункт; у Костянтинові — клуб, фельдшер. пункт. У Костянтинові — цегл. церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1826 на кошти Ю. Головкіна (тридільна, однобанна, поєднує традиції укр. храм. архітектури, риси класицизму та романтизму; у 1930-х рр. у ній влаштовано склад, 2007–09 її реставровано); у К. — православна капличка (2011). Побл. Костянтинова та Засулля виявлено 2 курган. могильника скіф. періоду, поселення та 2 городища (одне з них — побл. Засулля — це залишки літопис. м. Попаш) давньорус. часу. У К. і Костянтинові встановлено пам’ятники воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни; у К. у брат. могилі похов. 7 воїнів-визволителів.

Серед видат. уродженців — канд. екон. н., ректор Держ. академії житл.-комунал. господарства (Київ) Г. Короткий, д-р мед. н., нач. Центру авіац.-косміч. медицини (Москва) М. Хоменко, ген. дир. Асоц. «Укртютюн» В. Хоменко.

Завантажити статтю