Кульчицька Зоя Григорівна
КУЛЬЧИ́ЦЬКА Зоя Григорівна (02. 02. 1932, с. Ришавка Коростен. р-ну, нині Житомир. обл.) — майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, живописець, поетеса. Обл. літ. премія ім. І. Блажкевич (2007). Освіта середня. Малювати навч. від батька. Працювала телефоністкою на Терноп. поштамті (1949–76), телетайпісткою заводоупр. комбайн. заводу (1976–87). Відтоді — на творчій роботі. Учасниця мистецьких виставок від 1993. Персон. — у Тернополі (1994, 2004). Для творчості К. характерні романт. піднесеність у живопис. лірич. пейзажах та фольклорність мотивів у композиціях із рослин. матеріалів. Окремі картини зберігаються в установах Тернополя. Авторка інтим. і громадян. лірики, текстів пісень та романсів, гуморесок, байок, віршів для дітей. Проілюструвала власні поет. зб. «Рапсодія осені» (2001), «Моє ім’я — життя» (2002), «Мозаїка душі» (2003), «Поклик долі», «Небесний вернісаж», пісенник «Танго осені» (2009; усі — Тернопіль); а також низку книг для дітей.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Зима» (1993), «Осінь. Фантазія», «Море» (обидва — 1994), «Пшеничне поле», «Лісова казка», «Вівчарик» (усі — 1997), «Світає» (1999), «Зимовий ранок» (2000), «Річка норовиста» (2002), «Околиця села» (2004); об’ємно-декор. композиції — «Ранок» (1994; диплом 1-го ступеня Всеукр. худож. виставки), «Рідний край» (1995), «Будиночок» (1997), «Іванко», «Квітка України», «Мавка і Лукаш» (усі — 2003).
Рекомендована література
- Гриб А. Барвисті джерела. Т., 1998.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
