Кульчицький Олександр Юліанович

КУЛЬЧИ́ЦЬКИЙ Олександр Юліанович (Шумило фон Кульчицький; 08. 02. 1895, м. Скалат, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 30. 04. 1980, м. Сарсель, Франція) — психолог, філософ, громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ (1947), УВАН. Закін. гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1913). Навч. у Львів. (1913–14, 1924–26), Сорбонн. (Париж, 1919–20), Яґел­лон. (Кра­ків, 1930–32) університетах. 1930 у Львів. університеті захистив дис. «Релігія у вчен­ні Ренана» і здобув ступ. д-ра філософії. Під час 1-ї світової війни воював у складі австро-угор. армії. У жовтні 1918 обраний де­легатом від студентів до Укр. нац. ради. Входив до складу ди­пломат. місії ЗУНР на Париз. мирній конф. (1919–20). Від 1925 учителював на Львівщині й Станіславщині. Був чемпіоном Поль­щі з тенісу. Після входже­н­ня Зх. України до складу СРСР 1940 нелегально пере­йшов рад.-нім. кордон. Працював у Ін­ституті психології і психотерапії; від 1945 — проф., 1962–63 — ректор, 1968–72 — проректор, 1973–79 — декан філос. факультету УВУ (обидва — Мюнхен). 1951 пере­їхав до Фран­ції, де обраний за­ступник голови НТШ у Європі та головою Зх.-єв­роп. центру НТШ (Сарсель). 1952–80 також очолював Комісію допомоги укр. студентству. Засн. і кер. Укр.-польс. товариства в Парижі. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми укр. ет­нопсихології, філос. праці Г. Ско­вороди, укр. кордоцентрична традиція. За­пропонував власну концепцію формува­н­ня укр. психіки. Сприяв налагоджен­ню наук. спів­праці європ. професури з укр. наук. світом США і Канади. Член Між­нар. серед­земномор. академії у м. Палермо (Італія), за­ступник голови Між­нар. АН у Парижі.

Завантажити статтю