Кулябко Олексій Олександрович
Визначення і загальна характеристика
КУЛЯ́БКО Олексій Олександрович (15(27). 03. 1866, м. Омськ, Росія — 06. 08. 1930, Москва) — фізіолог. Походив з козац. роду з Полтавщини. Доктор медицини (1897). Закін. С.-Петербур. (1888, ступ. канд. природн. н.) та Томський (Росія, 1893) університети. Від 1890 працював в останньому (з перервою): від 1903 — екстраординар., 1904–24 — ординар. професор кафедри фізіології, водночас 1912–13 очолював Зоол. музей при Університеті; 1895–98 — у С.-Петербур. АН (його наук. праці відзнач. золотою рецензент. медаллю Академії); 1898–1903 — приват-доцент кафедри фізіології С.-Петербур. університету; 1919 — зав. Сибір. вищих жін. курсів; від 1924 — професор кафедри фізіології Моск. клін. інституту; за сумісн. від 1925 — консультант Всесоюз. н.-д. хім.-фармацевт. інституту. Член-кореспондент Наук. т-в фізіологів Німеччини, Франції, Угорщини та ін. Вивчав дію токсич. речовин на організм людини, фізіологію ЦНС. Знач. популярності набув дослід К. з оживлення серця померлої дитини через понад 20 год. після його зупинки.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу о желчных капиллярах. С.-Петербург, 1897; Новые опыты оживления сердца. Оживление человеческого сердца // Рус. врач. 1902. № 1; Влияние алкоголя, хлороформа, никотинов и некоторых других ядов на сердце // Журн. мед. химии и органотерапии. 1903. № 27–28; Возможна ли жизнь головы, отрезанной от туловища // Искры науки. 1928. № 6.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
