КУЛЯ́БКО-КОРЕ́ЦЬКИЙ Віктор Аркаді­йович (09. 11. 1874, с. Василівка Хорол. пов. Полтав. губ., нині Семенів. р-ну Полтав. обл. — 1970, м. Брізбен, Австралія) — інженер-електро­­технік, держав­ний і громадсь­кий діяч. Закін. С.-Пе­тербур. електротех. ін­ститут (1893). Працював в упр. С.-Пе­тербур. пошт.-теле­граф. ок­­ругу (1894–1915). З початком рев. по­дій повернувся в Україну. 1918 — управитель Міністерства пошт і теле­графів, товариш міністра внутр. справ в уря­­ді Ф. Лизогуба. 14 листопада 1918 від імені уряду Української Дер­­жави під­писав «Згоду щодо пош­­тово-теле­граф­них зносин» із Ку­­бан­ню. 1921 емігрував у Китай, мешкав у Харбіні, до 1945 працю­­вав у службі телефону і телегра­­фу на Сх.-Китай. залізниці. Після встановле­н­ня контролю над залізницею з боку СРСР отримав ки­тай. громадянство, володів китай. мовою. Від 1932 брав актив­­ну участь у громад. житті емі­грант. кіл з Рос. імперії (наса­­м­­перед України): був прихильником геть­ман. руху, очолював Укр. громаду (Комітет громад. уповно­­важених), спів­працював із рос. організаціями у Харбіні, 1936–39 — за­ступник кер. Укр. нац. колонії, від 1938 — за­ступник Бюро рос. емі­грантів. Провів велику роботу з реєстрації українців, які емігрували в Китай до 1-ї світової війни. У січні 1940 япон. військ. місією при­знач. кер. Укр. нац. дому, 1941–44 — керівник Укр. нац. колонії. Під час прожива­н­ня у Харбіні викладав у місц. університеті. У вересні 1934 заснував і очолив рос. Університет св. Володимира, де викладав механіку та електротехніку, пізніше був деканом електр. і мех. факультетів Пн.-Маньчжур. університету, де читав лекції з теле­графії. Після захопле­н­ня Харбіна у серпні 1945 рад. військами у жовтні того ж року заарешт. і звинувач. у анти­рад. діяльності, згодом звіль­не­ний. Пере­їхав до сина в Австра­лію, мешкав у Брізбені, викла­дав у місц. університеті. Реабіліт. 7 лю­того 2001.