Кун Бела

КУН Бела (справж. — Коган бен Шлойме Аарон; 20. 02. 1886, містечко Сіладьчех, Австро-Угорщина, нині Румунія — 29. 08. 1938, Москва) — діяч міжнародного революційного руху. Навч. у Коложвар. університеті (нині м. Клуж-Напока, Румунія). 1902 вступив до Угор. с.-д. партії. За участь в організації марксист. гуртків, робітн. профспілок і забастовок був ув’язнений на 1 р. Під час 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії. 1916 потрапив у рос. полон. Після Лютн. революції 1917 вступив до біль­шов. партії, при якій сформував окрему групу з колиш. угор. військовополонених. Був комісаром інтернац. військ. формувань у складі Червоної армії. У листопаді 1918 нелегально переїхав до Будапешта, де ініціював створення і очолив ЦК Угор. КП. В уряді Угор. рад. респ. (іс­нувала у березні–серпні 1919) — нарком іноз. і військ. справ. Піс­ля падіння респ. емігрував до Австрії, звідки повернувся до РФ. Від листопада 1920 — голова Крим. обл. ревкому. Разом із Р. Землячкою організував у Криму масові розстріли колиш. офіцерів, представників духовенства, інтелігенції та ін., які повірили в обіцяну більшовиками амністію і не евакуювалися з армією П. Врангеля (загалом по­над 100 тис. осіб). Від 1921 — чл. виконкому та президії Комін­терну, за дорученням якого намагався підняти комуніст. повстання у Німеччині (1921), вів рев. діяльність у Відні (1928). У 1937 заарешт., 29 серпня 1938 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955. Його ім’ям названо вулиці у містах колиш. СРСР, зокрема у Сімферополі.

Рекомендована література

1. Кун И. Бела Кун: Воспоминания. Москва, 1966;
   Google Scholar Internet
2. Держалюк М. С. Бела Кун і Україна // УІЖ. 1986. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из исто­рии гражданской войны в Крыму. Сф., 1997;
   Google Scholar Internet
4. 2008;
   Google Scholar Internet
5. Назаров Г. Мифы советской эпохи. Москва, 2007.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю