КУНИ́ЦЬКИЙ Леонтій Теофанович (20. 06. 1876, с. Оріховець, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 12. 09. 1961, м. Мостиська Львів. обл.) — церковний і громадсько-політичний діяч. Доктор теології (1904). Член НТШ (1934). Закін. академ. гімназію у Львові (1896). Студіював теологію у Грец. колегії в Римі (1896–97), Львів. духов. семінарії та Львів. університеті (1897–1900), ін­ституті «Авґустинеум» (Ві­день, 1900–03), конвікті «Канізиянум» (м. Ін­нс­­брук, Австрія, 1903–04). Від­тоді — у Львів. духов. семінарії: 1904–05 — префект, 1908–14 — духівник. 1905–08 — парох на Тернопільщині. Напередодні 1-ї світової вій­­ни служив серед українців у Боснії, 1914–17 опікувався укр. робітниками в м. Бремен (Німеч­чина). Від 1918 — радник і референт Митропол. консисторії, 1924 — прелат-канцлер Митропол. капітулу (обидва — Львів), 1924–30 — Львів. декан і парох собору св. Юра у Львові. Актив. діяч Укр. нар. труд. партії, чл. її Тіснішого нар. комітету (1924–25), видавав друк. органи партії «Нова рада» (1919–20) і «Наш прапор» (1923–24); один із засн. (1925) і за­ступник голови (1928–30) УНДО, посол до польс. сейму (1928–30); голова товариства «Нар. лічниця» (1921–23) та Комітету допомоги політ. вʼяз­­ням (1937–39). Член укр. делегації від Польщі на 4-му кон­гресі європ. нац. меншин у Женеві (1928). Під­тримував діяльність Пласту. 1939–44 пере­бував у Відні. 11 квітня 1945 за­арешт., засудж. до 10-ти р. за­­сла­н­ня в Сибіру. Після звільне­н­ня жив у м. Мостиська. Опублікував спогади «Над Босною» (ж. «Нива», 1917–18), кн. «Вітер від моря» (Л., 1927). Ви­дано його «Спомини молодих літ та засла­н­ня» (Торонто, 1990; Л., 2003).