Купинський Петро Станіславович

КУПИ́НСЬКИЙ Петро Станіславович (1838, С.-Петербур. губ. — 1923, Петро­град, нині С.-Петербург) — архітектор. Закін. С.-Петербур. буд. училище (1859). Від­тоді працював у Калуз. губ. (Росія). Від 1864 — архітектор упр. будинками Міністерства шляхів сполуче­н­ня Рос. імперії у С.-Петербурзі. У цей період виконав низку проектів споруд для будівництва на Києво-Брест. і Харків.-Микол. залізницях в Україні. На поч. 1870-х рр. спроектував Балт. вокзал і залізничну платформу Марієнбург у Гатчині (нині Ленінгр. обл.), вокзал у Красному Селі (нині у складі С.-Петербурга). Пізніше був архі­тектором Рос. товариства порятунку на воді; працював у С.-Петербур. губ. і у Фінляндії, будував дачі на Карел. пере­шийку, зокрема звів садибу проф. медицини С. Боткіна з церквою св. Петра і Павла у с-щі Кунт­тила (нині с. Та­­расівське Ленінгр. обл.; 1882–83). Серед реаліз. проектів у С.-Петербурзі — Фінлянд. вокзал (1868–70, зберігся фрагмент), прибутк. будинок В. Дембицького на набережній Фонтанки, № 32 — вул. Бєлінського, № 1 (1879–80, при­єд­нано існуючий будинок), гол. корпус товариства Невської нитк. мануфактури (нині прядильно-нитк. комбінат) на Синопській набережній, № 76 (пере­будова, 1889–96), Упр. казен. залізниць на набережній Фонтанки, № 117 (надбудова та роз­шире­н­ня, 1890, спів­автор Ф. Еп­пінгер), Упр. Рос. товариства порятунку на воді на вул. Садова, № 50б (1893–94), музей Ін­ституту інж. шляхів сполуче­н­ня (нині Центр. музей залізнич. транс­порту Росії С.-Петербур. університету шляхів сполуче­н­ня) на вул. Садова, № 50 (права частина, 1901–02), костел св. Казимира (1898–1910; нині вул. З. Космодемʼянської, № 22). Старші брати К. — Михайло й Антон — також стали ви­знач. архітекторами.

Завантажити статтю