Купранець Орест
Визначення і загальна характеристика
КУПРАНЕ́ЦЬ Орест (16. 06. 1924, м. Дрогобич, нині Львів. обл. — 16. 04. 1988, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — церковний діяч УГКЦ. Вивчав філософію у духов. семінарії у м. Гіршберґ (Німеччина) та теологію в Укр. катол. духов. семінарії у м. Кулемборґ (Нідерланди). Під час 2-ї світової війни служив у дивізії «Галичина», був поранений. Від 1949 — у Канаді. 1951 у м. Мондер (провінція Альберта) вступив до чину отців Василіян. 1951–57 — проф. Василіян. духов. семінарії; водночас 1953–57 — організатор і дир. Укр. василіян. музею й архіву (усі — Мондер). 1957 виїхав до Риму, де студіював в Орієнтал. інституті та викладав історію Церкви у Василіян. домі студій. 1958–60 входив до складу біблій. комісії, що перевіряла точність перекладу І. Хоменком Біблії українською мовою з богослов. погляду. 1959 здобув докторат з філософії в УВУ (Мюнхен). Від 1960 — парох церкви св. Варвари у Відні. 1964 повернувся до Канади і став гол. ред. ж. «Світло», де надрукував ст. «Славний син Дрогобицької землі», у якій з клерикал. позицій засудив радикал.-соціаліст. погляди й переконання І. Франка. Автор кн. «Топономастика Гванінуса з 1611 р.» (Вінніпеґ, 1954), «Виклятий гетьман Мазепа» (Торонто, 1958), «Православна Церква в міжвоєнній Польщі, 1919–39» (Рим, 1974), «Духовне вогнище на скитальщині» (1975), «Походження назви Русь в Хроніці Олександра Ґванінуса з 1611 року» (1977; обидві — Рим; Торонто) та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
