КУ́ПЧЕНКО Григорій Дмитрович (15. 04. 1927, с. Вербуватівка Юрʼїв. р-ну, нині Дні­проп. обл. — 24. 07. 2001, м. Сіверськодонецьк Луган. обл.) — майстер художнього зброярства, ковальства, різьбле­н­ня на дереві. Нар. майстер декор.-приклад. мистецтва України (1973). Закін. Микол. металург. технікум (1953). Від­тоді працював виконробом на буд-ві (м. Комсомольське, нині Донец. обл.); від 1964 — у Держ. ін­ституті азот. промисловості (м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.); 1967–84 — керівник проект. групи пром. естетики хімкомбінату Сіверськодонец. ВО «Азот». Від 1983 у с. Без­гінове (Новоайдар. р-ну Ворошиловгр., нині Луган. обл.) опановував секрети майстерності коваля. Археол. знахідки (зокрема архаїчну зброю) збирав від 1970 на теренах кургану-могили отамана запороз. ко­зацтва І. Сірка. Від 1978 колекцію худож. виробів Л. ви­ставляли у містах України та РФ. Персон. ви­ставки — у Львові (2000), Києві (2001). Використовував сталь, мідь, бронзу, латунь, дерево. Осн. техніки — карбува­н­ня, кува­н­ня, лиття, травле­н­ня, ворону­ва­н­ня, гравіюва­н­ня, ковал. зварю­ва­н­ня, різьбле­н­ня, інкрустація. Створив низку вираз. за істор. змістом асоціат. композицій: «Ка­мʼяний вік», «Мідний вік», «Брон­зовий вік», «Залізний вік», «Спар­­так», «Київська Русь», «Запорозь­ка Січ» (усі — 1970–90-і рр.). Творчість К. стала нац. перед­умовою рекон­струкції істор. збро­ярства. Ви­значальною для автор. почерку є числен­на колекція топірців, що вражає роз­маї­т­тям пропорцій, конфігурацій та силуетів, викарбуваними об­разами істор. та епіч. героїв, динам. сценами боротьби, мереживом різьбленого орнаменту. У топірцях зна­йшли змістовне втіле­н­ня романтизов. образи-символи первіс. су­спільств, мажор. вихор звіриного стилю, амазонки, давньорус. князі, герої козацтва, жін. образи. Вишукана чіткість силует. конфігурацій топірців су­проводжується вʼяз­зю рослин. орнаментики. За­стосовував техніки холод. карбува­н­ня, гравіюва­н­ня та глибокого різьбле­н­ня на сталі (крім техніки лиття, що до­зволяє тиражувати вироби). Його топірці про­грамно антифункціональні, хоча зберігають логіку, внутр. і зовн. динаміку первіс. форми. Для посиле­н­ня образності, ідей­но-філос. звуча­н­ня використовував контраст дерева і металу, зокрема у композиції «Київська Русь» він несе асоціат. навантаже­н­ня взаємодії та суперечно­стей язичниц. минулого і хрис­тиян. символів. Серед виробів — карбовані латун­ні барельєфи у кованих картушах порт­ретів геть­манів П. Дорошенка, П. Полуботка, Д. Вишневецького, а також герба укр. козац. війська Запороз. Січі; атрибути укр. монархії — королів. мечі, прапор, булава, клейноди у ви­гляді корони і скіпетра (усі — 1990-і рр.). Урочиста значущість досягається вишуканими пропорціями, карбованими і граві­йов. символами державності, християнства, закликами. Декоративність предметів доповнюють фак­турні контрасти гра­ві­йов. повер­хонь, поліхромія ко­льор. металів і склоподіб. вставок. Особлива пластична вираз­ність рельєфів досягається віртуозністю холод. карбува­н­ня. У Луган. ХМ зберігаються барельєфні медаль­йони в метал. картушах ві­домих укр. геть­манів, королів. клейноди, геть­ман. регалії (17 од.).