Курилич Михайло Васильович
КУРИ́ЛИЧ Михайло Васильович (18. 05. 1921, с. Заболотів, нині смт Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 22. 01. 1984, Львів) — графік, монументаліст, дизайнер. Закін. Коломий. худож.-пром. школу (нині Івано-Фр. обл., 1938), Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював у Коломий. міському театрі (1938–40); від 1953 — у Львів. інституті прикладного та декоративного мистецтва: декан, викл. каф. проектування інтерʼєру і меблів. Від 1957 співпрацював із львів. видавництвом «Каменяр». Учасник обл., респ., всесоюз. худож. виставок від 1960. Персон. — посмертна у Львові (1987). Осн. техніка — лінорит. Для станк. графіч. композицій виробив власну манеру декор.-синтезованого зображення із залученням орнам. мотивів традиц. гуцул. різьблення. Автор дослідж. «Народні традиції сьогодні» (Л., 1963), «Гуцульський орнамент» (К., 2001). Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї, галереї мистецтв, Літ.-мемор. музеї І. Франка (усі — Львів), НХМ, Донец. і Харків. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- оформлення кн. — «Прут несе кригу» (1958) та «На краю ночі» (1960) Р. Іваничука, «Під мурами Львова» (1959), «Не пощербились мечі» (1962), «Полковник Семен Височан» (1968), «Над Кодаком» (1970) Т. Микитина, «Ратоборці» О. Югова (1961), «Кобзар» Т. Шевченка (1964), «Зільник» В. Шашкевича, «Довбуш» Г. Хоткевича, «Упирі» Ю. Опільського (усі — 1965), «Олюнька» А. Чайковського (1966), «Опришки. Кармелюк» В. Ґжицького (1971), «Під синіми горами» Д. Бандрівського (1977; усі — Львів); екслібриси — І. Боднара (1962), Я. Нановського, М. Яціва, К. Звіринського І. Драча (усі — 1963), А. Кос-Анатольського (1965), В. Вітрука (1969), А. Бокотея, Є. Мінаєва (обидва — 1970), І. Сварника (1973), К. Шумського (1975); станк. графіка — «Олень» (1963), «Цвіт папороті», «Калина» (обидва — 1965), «Гомін Верховини» (1968), «Космос» (1969), «Колискова» (1970), «Кармалюк» (1971), «Визволення», «Лісова пісня» (обидва — 1979); шаржі — на К. Звіринського, Я. Запаска, В. Овсійчука, Д. Крвавича, Я. Ульгурського, Є. Дзиндри, В. Якуніна; «Танець опришків» (1964), «Музика» (1965), «Білочка» (1967), «Юність Карпат» (1970); оформлення інтер’єрів — Музею історії релігії та атеїзму (1969, співавт.), Літ.-мемор. музею І. Франка (1970), кафе «Казка» (1975), бару «Театральний» (1980, співавт.); розписи — фойє кінотеатру ім. М. Коперника (1980), будинку міськради (усі — у Львові).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
