Курилло Адам Станіславович

КУРИ́ЛЛО Адам Станіславович (20. 05. 1889, с. Поточек, нині Люблін. воєводства, Польща — 07. 01. 1980, Львів) — фахівець у галузі будівництва. Навч. у Політех. шко­лі у Львові (1907–12, диплом інж. отримав 1914), де від 1913 й працював (нині Нац. університет «Львівська політехніка»): від 1923 — професор кафедри буд. механіки, метал. і залізобетон. конструкцій, водночас 1923–35 — декан архіт., 1937–38 — інж. факультетів, 1946–74 — проф., завідувач кафедри буд. конструкцій. За сумісн. 1915–18 — у відділі будівництва та регулювання міст Крайового відділу. Підвищував кваліфікацію у Центр. лаб. шляхів і мостів у Парижі. 1922 захистив доктор. дис. на тему залізобетон. будівництва й отримав звання доцента. Спільно з М. Ту­льє і С.-В. Брилою заснував львів. наук. школу залізобетон. будівництва. Досліджував проблеми міцності, деформативності та тріщиноутворення елементів за­лізобетон. конструкцій. Виконав креслення та розрахунки мех. навантажень залізобетон. конструкцій низки львів. споруд, зо­крема залізнич. складів (1923–24), машин. залу мех.-лабо­ра­тор. станції на вул. К. Уєйського (нині М. Устияновича; 1925–27, арх. В. Мінкевич), кесон. перекриття актового залу в гол. корпу­сі (реконструкція бл. 1930), плавал. басейну в колиш. Палаці мистецтв у Стрий. парку (1950-і рр.) Нац. університету «Львівська політехніка», гаражів комунал. служби міста (1929–31), трамвай. депо на вул. Городоцька, № 183 (1929–31), костелу св. Вінсента де Поля ордену місіонерів на вул. Ю. Дверницького (нині В. Стуса; 1938–39, арх. Т. Теодорович-То­доровський). 1928–29 збудував власну віллу на вул. Гербуртів (нині М. Глінки), № 3в у Львові. Автор проектів підзем. резервуару для води у м. Дрогобич (нині Львів. обл.; 1930-і рр.), склепіння над Посольським залом Вавельського замку в Кракові (1927, арх. реконструкції А. Шиш­ко-Богуш), фундаменту кафедри Христа Царя у м. Катовіце (Польща; 1927–31, арх. З. Ґавлік, Ф. Мончинський).

Завантажити статтю