КУРИ́Л­ЛО Адам Станіславович (20. 05. 1889, с. Поточек, нині Люблін. воєводства, Польща — 07. 01. 1980, Львів) — фахівець у галузі будівництва. Навч. у Політех. шко­лі у Львові (1907–12, диплом інж. отримав 1914), де від 1913 й працював (нині Нац. університет «Львівська політехніка»): від 1923 — професор кафедри буд. механіки, метал. і залізобетон. кон­струкцій, водночас 1923–35 — декан архіт., 1937–38 — інж. факультетів, 1946–74 — проф., завідувач кафедри буд. кон­струкцій. За сумісн. 1915–18 — у від­ділі будівництва та регулюва­н­ня міст Кра­йового від­ділу. Під­вищував кваліфікацію у Центр. лаб. шляхів і мостів у Парижі. 1922 захистив доктор. дис. на тему залізобетон. будівництва й отримав зва­н­ня доцента. Спільно з М. Ту­льє і С.-В. Брилою заснував львів. наук. школу залізобетон. будівництва. Досліджував про­блеми міцності, деформативності та тріщино­утворе­н­ня елементів за­лізобетон. кон­струкцій. Виконав кресле­н­ня та роз­рахунки мех. навантажень залізобетон. кон­струкцій низки львів. споруд, зо­крема залізнич. складів (1923–24), машин. залу мех.-лабо­ра­тор. станції на вул. К. Уєйського (нині М. Устияновича; 1925–27, арх. В. Мінкевич), кесон. пере­кри­т­тя актового залу в гол. корпу­сі (рекон­струкція бл. 1930), плавал. басейну в колиш. Палаці мистецтв у Стрий. парку (1950-і рр.) Нац. університету «Львівська політехніка», гаражів комунал. служби міста (1929–31), трамвай. депо на вул. Городоцька, № 183 (1929–31), костелу св. Вінсента де Поля ордену місіонерів на вул. Ю. Дверницького (нині В. Стуса; 1938–39, арх. Т. Теодорович-То­доровський). 1928–29 збудував власну віллу на вул. Гербуртів (нині М. Глінки), № 3в у Львові. Автор проектів під­зем. резервуару для води у м. Дрогобич (нині Львів. обл.; 1930-і рр.), склепі­н­ня над Посольським залом Вавельського замку в Кракові (1927, арх. рекон­струкції А. Шиш­ко-Богуш), фундаменту кафедри Христа Царя у м. Катовіце (Польща; 1927–31, арх. З. Ґавлік, Ф. Мончинський).