Курило Василь Олексійович
КУРИ́ЛО Василь Олексійович (псевд. — Орест; 02. 04. 1921, с. Церковна, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 01. 05. 2004, Львів) — учасник національно-визвольного руху. Навч. у Станіслав. духов. семінарії (нині Івано-Франківськ) та на літ. факультеті Подєбрад. університету (Чехо-Словаччина). 1941 пройшов юнац. військ., пропагандист. і мед. вишкіл ОУН. Працював у підпіл. ред. і друкарнях УПА. 7 листопада 1946 заарешт. під час лікування у підпіл. шпиталі в Станіславі, 27 лютого 1947 за звинуваченням у зраді батьківщині засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у воркутин. таборах (РФ). Брав участь у діяльності ОУН–Північ, підготовці й проведенні 1953 повстання на 29-й шахті. 1957 звільнений, жив і працював у селах Львів. обл. та Львові. Розповсюджував самвидав, збирав інформацію про політ. переслідування в СРСР, упорядкував машинописну збірку матеріалів «Прометей». 30 січня 1980 заарешт. вдруге, за звинуваченням у проведенні антирад. агітації і пропаганди засудж. до 10-ти р. позбавлення волі у таборах особл. режиму та 5-ти р. заслання. 1987 звільнений. Опублікував спогади про В. Стуса, О. Тихого, Ю. Литвина, В. Марченка.
Завантажити статтю
