Курилюк Кароль

КУРИЛЮ́К Кароль (Kuryluk Karol; псевд. — Piotr; 27. 10. 1910, м. Збараж, нині Терноп. обл. — 09. 12. 1967, Ві­день, похов. у м. Краків, Польща) — польський журналіст, політичний діяч. Навч. у Львів. університеті. Спів­засн., 1934–39 — гол. ред. часопису «Сигнали». Спів­працював із КПЗУ. Один з організаторів 1936 зʼ­їзду працівників культури у Львові. Після встановле­н­ня 1939 у Львові рад. влади працював у ред. г. «Червоний штандар» та «Nowe widnokręgi». Під час нім. окупації від 1942 брав участь у діяльності під­піл. прокомуніст. організації «Нар. гвардія» (згодом комуніст. пропаганда оголосила її інтернац. під­піл. організацією «Нар. гвардія ім. І. Франка»). Після поверне­н­ня до Львова рад. військ 1944 організував місц. від­діл. прокомуніст. Союзу польс. патріотів. У тому ж році пере­їхав до м. Люблін, де очолював перший у повоєн. Польщі літ. ж. «Odro­dzenie»; водночас 1947–49 — зав. літ. від­ділу польс. радіо; 1949–51 — директор Держ. видавн. ін­ституту; 1951–56 — голова Центр. видавн. служби; 1956–58 — міністр культури і мистецтв Польщі; 1959–64 — посол Польщі в Австрії; від 1965 — директор Держ. наук. видавництва Польщі.