Курнаков Микола Семенович
КУРНАКО́В Микола Семенович (24. 11(06. 12). 1860, м. Нолінськ, нині Кіров. обл., РФ — 19. 03. 1941, с-ще Барвиха Моск. обл., похов. у Ленінграді, нині С.-Петербург) — фізико-хімік. Доктор хімії (1909), професор (1893), академік АН СРСР (1913) та УРСР (1926). Заслужений діяч науки РРФСР (1940). Премія ім. Д. Менделєєва РАН (1924), Ленін. (1928) і Сталін. (1941) премії. Закін. С.-Петербур. гірн. інститут (1882), де й працював: від 1885 — ад’юнкт-професор кафедри металургії, галургії і пробірного мистецтва, від 1893 — професор кафедри неорган. хімії. Водночас 1899–1906 — проф. фіз. хімії С.-Петербур. електротех. інституту, де заснував і очолив лаб. фіз. хімії; 1902–30 — проф. заг. хімії Ленінгр. політех. інституту, організувавши хім. лаб., де проводив фундам. дослідж. метал. сплавів; 1936–41 — проф. та зав. (від 1937) каф. неорган. хімії Моск. університету. Засн. (1918) і перший дир. (до 1941) Інституту фіз.-хім. аналізу АН СРСР (1934 реорганізов. в Інститут заг. та неорган. хімії; 1944 присвоєно його ім’я). Один з організаторів і перший дир. Держ. інституту приклад. хімії (1919–27) та Інституту з вивчення платини й ін. благород. металів (1922–24; усі — Москва). Вивчав комплексні та інтерметал. сполуки, сольові системи. Засн. рад. наук. школи фіз.-хім. аналізу (термін увів 1913), методи якого використовують у багатьох галузях хімії, зокрема в неорган. синтезі на основі рівноваж. та нерівноваж. реакцій. Синтезував і дослідив нові комплексні сполуки платини; з’ясував хім. природу процесів, що відбуваються у водоймах; установив причини утворення соляних озер; створив (1903) прилад для терміч. аналізу (пірометр К.). Автор учення про бертоліди і дальтоніди, на якому базується хімія твердого і рідкого станів. Сприяв освоєнню калій. родовищ м. Солікамськ (РФ), Карабогаз. глауберової солі (Туркменістан), магнію, брому і йоду Крим. соляних озер і лиманів тощо. Організував вітчизн. металург. (платин. метали, алюміній, магній) та галургійне пром. виробництва. Ініціював створення металограф. комісії при Рос. тех. товаристві (1899). На його честь названо мінерал курнаковіт (відкритий 1940 у Казахстані).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Введение в физико-химический анализ. 4-е изд. Москва; Ленинград, 1940; Избранные труды: В 3 т. Москва, 1960–63.
Рекомендована література
- Соловьев Ю. И., Звягинцев О. Е. Николай Семенович Курнаков: Жизнь и деятельность. 1960;
- Николай Семенович Курнаков: Мат. к биобиблиографии ученых СССР. Сер. хим. наук. 1961;
- Кузнецов В. И. Выдающийся советский физико-химик Н. С. Курнаков. 1982;
- Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. 1991 (усі — Москва).
Завантажити статтю
 [himiya].jpg)
Людина 
