Курневич Михайло Васильович

КУРНЕ́ВИЧ Михайло Васильович (01(13). 04. 1890, с. Ульяновичі Могильов. губ., нині Вітеб. обл., Білорусь — ?) — педагог. Закін. Могильов. духовну семінарію (1910), істор. відділ С.-Пе­тер­бур. духов. академії. Під час навч. під керівництвом проф. В. Серебрян­никова займався дослідж. тем «Апріорність та вродженість в філософській системі І. Канта», «Психологічні погляди Т. Рібо та їх критична оцінка» (отримав пре­мію і звання магістранта; 1927 частину праці опубл. у «Записках Кам’янець-Подільського ІНО»). Слухав лекції у Психоневрол. і Археол. інститутах у С.-Пе­тербурзі. 1914 захистив дис. на ступ. канд. богослов’я. Відтоді — у Кам’ян­ці-Подільському: викл. всесвіт. історії та філос. дисциплін Поділ. духов. семінарії; під час Визв. змагань 1917–21 — у міській комерц. школі; 1920 — викладач Чол. гімназії, Учит. семінарії, пед. шкіл І. Франка та М. Драгоманова (згодом реорганіз. у пед. курси); 1920–21 викладав історію релігії на спец. курсах, організ. для священиків УАПЦ; від 1923 — в ІНО (згодом Інститут соц. виховання): від 1926 — проф., водночас — науковий співробітник н.-д. каф. природи, с. господарства й культури Поділля (за її завданням збирав матеріали з історії дит. руху в Ка­м’янець-Поділ. окрузі, архівні матеріали з історії рев. руху на Поділлі у 2-й пол. 19 ст.), згодом — завідувач кафедри педагогіки та навч. частини; від 1930 — викладач Пед. технікуму. Брав участь у створенні, був чл. правління спілки «Робос», відповідав за роз­повсю­дження літ-ри в сільс. місцевості. Секр. Секції наук. робітників, голова Будинку робітників освіти. Через участь К. в автокефал. церк. русі на поч. 1920-х рр., незважаючи на його прорад. погляди, 1933 за звинуваченням у приналежності до т. зв. укр. військ. організації засудж. до 5-ти р. таборів. Подальша до­ля невідома.

В. А. Нестеренко

завантажити статтю