Куросава Акіра

КУРОСА́ВА Акіра (23. 03. 1910, Токіо — 06. 09. 1998, там само) — японський кінорежисер, сценарист, продюсер. Держ. нагорода СРСР. Навч. у Академії витонч. мистецтв (Токіо, 1935). У 1929 брав участь у роботі Асоц. пролетар. мистецтва Японії, захоплювався творами класиків рос. літ-ри, роботами кінемато­графістів США. У кіно від 1936. Працював асист. реж. К. Ямамото у компанії «Photo Chemical Laboratories» (Токіо, згодом «Toho Studios»), за­ймався написа­н­ням сценаріїв, завер­шив його стрічку «Кінь» (1941). Дебютував як реж. кінокартиною «Геній дзюдо» (1943, спів­автор сценарію), у якій роз­повів про події, повʼязані із роз­витком дзю­до кін. 19 ст. По­ставив фільми: «Найкрасивіші» (1944, автор сце­нарію) про життя дівчат, які пра­цюють на військ. заводі, «Геній дзю­до-2» (спів­автор сценарію), «Чо­ловіки, які йдуть слідами тигра» (автор сценарію, через заборону влади ви­йшов 1952; обидва — 1945), «Ті, що творять завтрашній день» (спів­реж.), «Я не жалкую про свою юність» (обидва — 1946), «Чудова неділя» (1947), «Тихий по­єдинок», «Без­домний пес» (обидва — 1949). Ідеї необхідності творити добро, жити для людей зайняли осн. місце в його творчості і втілилися у стрічці «Пʼяний ангел» (1948, спів­автор сценарію). Між­нар. ви­зна­н­ня отримав після премʼєри фільму «Расьомон» за оповіда­н­ням «В хащі» Р. Акутагави (1950, автор сценарію; Ґран-Прі «Золотий лев» Мкф у Венеції; премія «Ос­кар», США; обидві — 1951), де виявив прихильність до зображе­н­ня винятковості люд. характерів, бурхл. пристрастей, драматург. конфліктів; екранізував твори зарубіж. письмен­ни­ків, пере­носячи події до япон. устрою, але зберігаючи ідею автор. оригіналу — «Ідіот» за од­нойм. романом Ф. Достоєвського (1951), «Трон у крові» за трагедією «Макбет» В. Шек­спіра, «На дні» за однойм. пʼєсою М. Горького (обидва — 1957); глибоко проникнув у гострі про­блеми соц.-політ. життя, побут пере­січ. громадянина, вірячи у морал. вдосконале­н­ня особистості — «Жити» (1952, спів­автор сценарію; спец. приз Берлін. сенату, Мкф у Зх. Берліні, 1954); іронічно по­ставився до феодал. моралі, здійснив спробу формально оновити традиц. жанр «кенгекі» — «Сім самураїв» (1954, спів­автор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1954; премія «Оскар», США, 1955); ви­ступив проти вій­ни, виразив стурбованість долями людства — «Записки живого» (1955); звернувся до теми пригод у часи феодал. воєн — «Троє негідників у прихованій фортеці» (1958, автор сцена­рію); самурайства — «Охоронець» (1961, спів­автор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1961), «Від­важний самурай» (1962), «Тінь воїна» (1980; приз «Золота пальмова гілка» Мкф у Кан­нах, 1980; премія «Сезар», Фран­ція, 1981), «Ран» (1985, автор сценарію); взаємозвʼязків людини з навколиш. світом — «Сни» (1990); памʼяті атом. бомбардува­н­ня м. Наґасакі — «Серпнева рапсодія» (1991, автор сценарію); турботи про на­ставника — «Іще ні» (1993, спів­автор сценарію). Автор сценарію кінокартини «Після дощу» (1999, реж. Т. Коїдзумі). 1959 заснував власну кінокомпанію «Куросава про», на ній влас. коштом зняв стрічки: «Злі залишаються живи­ми» (1960), «Рай і пекло» (1963), «Червона борода» (1965, спів­­автор сценарію; приз Мкф у Венеції, 1965; премія «Золотий глобус», США, 1966). Криз. стан япон. кіноіндустрії змусив К. спів­працювати із Гол­лівудом. Через суперечності з амер. про­дюсерами не зміг реалізувати проекти кінокартин «Поїзд-утікач» і «Тигр! Тигр! Тигр!». 1970 по­ставив свою першу кольор. стрічку «Під стукіт трамвайних коліс» (спів­автор сценарію). На студії «Мосфільм» зняв рад.-япон. фільм «Дерсу Узала» за однойм. романом В. Арсеньєва (1975; гол. приз Мкф у Москві, 1975; премія «Оскар», США, 1976). У 1983 від­крив кіностудію «Куросава-фільм» (м. Йокоґама). Видав кн. «Спроба автобіо­графії» (1978), «Тінь воїна» (1979). Сценарії К. лягли в осно­ву низки фільмів різних реж., адаптовано «Сім самураїв» («Чу­дова сімка», 1960, реж. Дж. Стьор­джес), «Расьомон» («Наруга», реж. М. Рітт), «Охоронець» («За жменю доларів», реж. С. Леоне; обидва — 1964), «Поїзд-утікач» (1985, реж. А. Кончаловський). Творчість К. по­єд­нує тра­диції кінемато­графа сх. і зх. світу. У Москві ви­дано кн. «Акира Куросава» (1977, перекл. з япон.). Премію ім. К. за створе­н­ня філь­мів, сповн. гуманізму, започатковано на Мкф у Токіо (2004).