Курязький Спасо-Преображенський чоловічий монастир

КУ́РЯЗЬКИЙ СПА́СО-ПРЕОБРАЖЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р Засн. 1663 побл. Харкова (нині у межах с. По­двірки Дергачів. р-ну Харків. обл.) старцем-архімандритом Іоїлем та кількома ченцями зі Святогір. монастиря на землях, які при­дбав полковник Г. Донець в О. Курязького (звідси й назва обителі). 1709 зведено храм на честь св. ве- ликомученика Георгія Пере­можця, 1750–53 — Свято-Онуфріїв. церкву, 1762 — Спасо-Преображен. собор. 1776 збудовано дзві­ницю. Від 1787 у монастирі збе­рігалася Озерян. ікона Божої Матері. 1788 монастир закрито, за роз­порядже­н­ням консисторії тут мали пере­бувати на спокої ченці усіх закритих обителей Бєлгород. єпархії. 1796 за клопота­н­ням генерал-губернатора А. Леванідова обитель від­­новлено. На­ступ. року з Харків. Свято-Покров. обителі до монастиря повернули Озерян. ікону Божої Матері. Управляв монастирем вікар. єпис­коп Сумський. 1821 обитель від­відав імператор Олександр І. У вересні 1896 харків. фото­граф А. Федецький зняв д/ф «Пере­несе­н­ня ікони Курязької Божої Матері у Харківський Покровський монастир», започаткувавши фільмовиробництво у Рос. імперії. У монастир. книгозбірні зберігалося багато старо­друків, серед них — «Октоїх» (Л., 1639), «Хрест Христа Спасителя» Петра Могили, «Огородок» (1676) та «Вінець Христов» Антонія Радивиловського. В обителі 4 р. був послушником Г. Квітка-Основʼя­ненко. На тер. монастиря поховано генерал-лейтенанта, кон­­структора кількох типів бо­йових порох. ракет О. Засядька, єпис­копа Катеринославського і Таганрозького Інокентія (Александрова). 1908 в обителі пере­бували 21 чернець і 19 послушників. У 1920-х рр. монастир закрито, Свято-Онуфріїв. церкву зруйновано, Спасо-Преображен. собор пере­творено на госп. склад, 1939 пі­дірвано дзві­ницю. 1926 сюди пере­ведено дит. колонію ім. М. Горького, яку тривалий час очолював А. Макаренко (нині Куряз. виховна колонія його імені).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю