Курячівка

КУ́РЯЧІВКА — село Марківського ра­йону Луганської області. Під­порядк. Бондарів. сільс. раді. Знаходиться на р. Деркул (притока Сіверського Дінця, бас. Азовського моря), за 94 км від Луганська, за 15 км від райцентру, за 37 км від залізнич. ст. Мілове та за бл. 75 км від тер., яку контролюють бо­йовики з т. зв. Луган. нар. республіки. Площа 6,24 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 627 осіб; станом на 2016 — 485 осіб; пере­важно українці. Засн. 1690 як хутір козаком Д. Курячим і його 4-ма синами. Раніше вони мешкали у сотен. слободі Терни Сум. полку (нині смт Недригайлів. р-ну Сум. обл.), однак через утиски козац. старшин і сваві­л­ля цар. чиновників змушені були пере­селитися. У боротьбі за геть­ман. булаву тернів. козаки під­тримали І. Брюховецького, за що згодом їх по­збавили козац. привілеїв. По­ступово К. пере­творилася на велику держ. слободу. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. У остан. чв. 19 ст. мешкали понад 3,1 тис., 1914 — 4125 осіб. На поч. 20 ст. діяли Вознесен. церква (зведена 1768, у 1819 пере­будована, 1825 роз­писана) та школа. 1797–1923 — у складі Старобіл. пов.; 1765–80, 1796–1835 — Слобід.-Укр. губ., 1780–96 — Харків. намісництва, 1835–1920 — Харків., 1920–25 — Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 — Старобіл. округи; 1932–38 — Донец., від 1938 — Луган. (до 1958 та 1970–90 — Ворошиловгр.) обл. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (загинули понад 400 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1942 до 13 січня 1943 — під нім.-фа­шист. окупацією. Нині у К. майже кожний третій мешканець має прі­звище Курячий. Хоча село знаходиться за бл. 30 км від кордону з РФ, жит. роз­мовляють українською мовою. Навколо К. — поклади буд. матеріалів осад. походже­н­ня, зокрема су­глинків, придатних у чистому ви­гляді для виробництва цегли та черепиці. У селі — заг.-осв. школа, шкіл. музей, клуб, фельдшер.-акушер. пункт. Є Свято-Микол. церква УПЦ МП. Серед видат. уродженців — учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу І. Задорожний та І. Клєщов.

Завантажити статтю