Кустуріца Емір

КУСТУ́РІЦА Емір (Kusturica Emir; 24. 11. 1954, Сараєво) — сербський кінорежисер, продюсер, сценарист, актор, музикант. Іноземний член АН і мистецтв Республіки Сербської (2011). Ордени Мистецтв і літератури (2007), Почесного Легіону (2011). Закінчив факультет кіно і телебачення Академії виконавчих мистецтв у Празі (1978). Ви­­кладав у кіношколі в Сараєво, Університеті Колумбія (Нью-Йорк). Режисерським дебютом у кінематографі стали короткометражні стрічки «Частина правди» (1971), «Осінь» (1972). Дипломна робота «Герніка» (1978, співавтор сценарію, оператор), спрямована проти нацизму й антисемітизму, отри­­мала головний приз на фестивалі сту­­дентських робіт у Карлових Варах (Чехословаччина, нині Чехія, 1978).

Автор і співавтор сценаріїв більшості своїх кінокартин. У фільмі «Кафе “Титанік”» (1979) за романом І. Андрича висвітлив події 2-ї світової війни в Сараєво. Схвальні відгуки кінокритиків здобула перша пов­­нометражна стрічка «Чи пам’я­­таєш ти Доллі Белл?» (1981; приз «Золоте левеня» Мкф у Венеції, 1981; приз критиків Мкф у Сан-Паулу, Бразилія, 1982). Звернувся до теми післявоєнних репресій в Югославії — «Тато у відрядженні» (1985; «Золота паль­­мова гілка» Мкф у Каннах, 1985; номінації на премії «Оскар» і «Золотий глобус»; обидві — США); специфіки балканських і циганських культур — «Час циган (Будинок для повішення)» (1988; приз за режисуру Мкф у Каннах, 1989; 1-й фільм в історії кіно, знятий циган. мовою), «Чорна кішка, бі­­лий кіт» (1998; призи «Срібний лев», «Малий золотий лев» Мкф у Венеції, 1998), «Заповіт» (2007); прагнень і бажань американців — «Аризонська мрія» (1993; приз «Срібний ведмідь» Мкф у Берліні, 1993; приз глядац. сим­­патій Мкф у Варшаві, 1994).

По­­казав драматизм історії Балкан 20 ст. у кінокартинах «Андеґраунд» (1995; «Золота пальмова гілка» Мкф у Каннах; премія «Люм’єр», Франція; обидві — 1995; «Кінема Юнпо», Японія, 1997), «Життя як диво» (2004; премія «Сезар», Франція; приз Мкф у Софії; обидва — 2005). У творчому доробку д/ф «Історії на супер 8» (2001; приз Мкф у Чикаґо, 2001), «Марадона» (2008). Уперше з’явився на екра­­ні 1972 у фільмі «Вальтер захищає Сараєво» (режисер Х. Крвавац). Виконавець ролей у кінокарти­нах: «13 липня» (1982, режисер Р. Шаранович), «Візантія» (1988, режисер М. Більбія), «Вдова з острова Сен-П’єр» (2000, режисер П. Ле­­конт), «Гарний злодій» (режисер Н. Джордан), «Полуничка в супермаркеті» (режисер Д. Мілич, також продюсер; обидві — 2003), «Балканська зірка» (2011, режисер А. Григор’єв), «Розбіг» (2012, режисер М. Стаматов).

Виступав як бас-гітарист рок-гурту «Zab­­ra­­njeno pušenje», від 1997 — «The No Smoking Orchestra», з яким гастролював Україною. Випустив кілька музичних альбомів. 2005 нагороджений премією Ф. Ротьє за власний архітектурний проект туристичного с. Дрвен­­ґрад у гірському районі Златибор (Сербія), на території якого діють православна церква, бібліотека, музей, кінотеатр. Співзасновник і спів­­власник кінокомпанії «Rasta Films».

Характерні риси режисерського стилю — трагікомічність, ґро­­теск, атмосфера вітальності й абсурду, намагання гармонізувати світ, балканський колорит, важли­­вою складовою якого є музика, передусім композитора Ґ. Брего­­вича. Автор книги «Où suis-je dans cette histoire?» («Де я в цій історії?», Париж, 2011).

Вважає визначальний вплив на свою творчість фільмів О. Дов­­женка. Водночас від 2014 підтримує вторгнення РФ в Україну. В дусі російської пропаганди повномасштабну агресію РФ (2022) назвав відголоском натівських бомбардувань Югославії; засуджує санкційні заходи, спрямовані на обмеження російської культури. Міждержавні взаємини з РФ називає запорукою збереження територіальної цілісності Сербії.

Рекомендована література

1. J.-M. Bouineau. Le petit livre d’Emir Kusturica. Garches, 1993;
   Google Scholar Internet
2. Р. Vecchi. Emir Kusturica. Roma, 1999;
   Google Scholar Internet
3. Кулаков А. Символ риби у фільмі Еміра Кустуріци «Arizona Dream» // Світ. кінокласика: Зб. ст. студентів Нац. університету «Києво-Могилян. академія». 2000. Вип. 1;
   Google Scholar Internet
4. D. Ior­­da­­nova. Emir Kusturica. London, 2002;
   Google Scholar Internet
5. Фіряєва О. Останній дивак // Кіно-Театр. 2006. № 2;
   Google Scholar Internet
6. Домаха П. Гімн життю у виконанні Кустуріци // Там само. 2007. № 4;
   Google Scholar Internet
7. D. Zeko, N. Karajlić. Emir Kustu­­ri­­ca & The No Smoking Orchestra. Bel­­gra­­de, 2007;
   Google Scholar Internet
8. Брюховецька Л. Іван Миколай­­чук — Емір Кустуріца. Мистецькі перетини // Украс: Історія, культура, мистецтво: українсько-сербський збірник. зб. К., 2007. Вип. 2;
   Google Scholar Internet
9. Ревенко Н. Паралелі в творчос­­ті Івана Миколайчука та Еміра Кустуриці // Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання: Зб. наук. ст. К., 2010;
   Google Scholar Internet
10. Кустурица: Украјина је други чин НАТО бомбардовања Србије // Politika Online [www.politika.rs]. 2022. 22 берез.;
    Google Scholar Internet
11. Predstavljena Peticija protiv uvođenja sankcija Rusiji, potpisnici Bećković, Kusturica, episkopi // Danas [www.danas.rs]. 2022. 18 квіт.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю