Кутуй Адель

Визначення і загальна характеристика

КУТУ́Й Адель (Кутуй Гадел; справж. — Кутуєв Гадельша Нурмухаметович; Кутуе Гаделша Нурмөхәм­мәтович; 15(28). 11. 1903, с. Та­тарський Кинади, нині Пензен. обл., РФ — 15. 06. 1945, м. Зґеж, Польща) — татарський письменник. Член СП СРСР (1939). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Сх. пед. інститут (Казань, РФ, 1929). У 1920–30-х рр. виступав із поет. творами. Автор п’єс на морал.-етичні теми «Балдызкай» («Своячка», 1926), «Казан» («Казань», 1927), «Күк күгәрчен» («Сиза голубка»), «Җавап» («Відповідь»; оби­дві — 1929; усі п’єси поставлені на сцені Татар. театру ім. Г. Камала). П’єса «Шатлык җыры» («Пісня радості», 1935), оповідання «Солтанның бер көне» («Один день Султана», 1938), «Вөҗдан газабы» («Докори сум­ління», 1939), «Нишләргә?» («Як бути?», 1940), лірико-психол. по­вість «Тапшырылмаган хатлар» («Невідправлені листи», 1936; перекладено багатьма мовами, зокрема рос. — Казань, 1982) присвяч. питанням формування морал. засад суспільства. Написав також фантаст. повість для дітей «Рөстәм маҗаралары» («Пригоди Рустама», 1945). Видав цикли нарисів «Донбасстан хат­лар» («Листи з Донбасу», 1926), «Үз казаныңда гына үсеп бул­мый» («Не можна рости, варячись у власному соку», 1929), де згадано про творчість Т. Шев­ченка, І. Франка, П. Тичини, І. Микитенка. Усі книги опубл. у Казані. Переклав окремі твори В. Маяковського. Відвідував Укра­їну.

Завантажити статтю