Куценко Петро Іларіонович

КУЦЕ́НКО Петро Іларіонович (13. 07. 1948, с. Голикове Олександрів. р-ну Кіровогр. обл.) — поет, перекладач. Батько О. Куценко. Член НСПУ (1984). Обл. літ. премія ім. М. Коцюбинського (1993). Закін. факультет журналістики Київ. університету (1977). Відтоді до 2008 — у ред. обл. г. «Деснянська правда» (Чернігів). Творчості К. притаманні тонкий ліризм, сповідальність, схильність до притчевої образності, філософічність; у своєму лірично згущеному слові, багаторівневих метафорах він передає тонкий і бентежний, зачаєно-тривожний світ люд. душі, який часто межує з видіннями. Видав зб. віршів для дітей «Пісні безсонного джмеля» (1992), «Біля криниці-журавля» (2005), «Перепелова сопілка» (2007) та оповідей про сучас. художників «І возрадується душа твоя» (2004; усі — Чернігів); автор статей з питань укр. звичаєвості, фольклору й етнографії, нар. і професій. мистецтва, сучас. літ. процесу. Переклав українською мовою низку творів рос. поетів І. Анненського, А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Мандельштама, О. Заболоцького, А. Тарковського та ін. Окремі поезії К. перекладено рос., білорус., чес., чувас. мовами.

Тв.: Продовження розмови. К., 1983; Манливе світло днів непроминулих. К., 1986; За брамою вічності. Чг., 1993; Благословення пізньої грози. Чг., 2006; Далекі дзвони. Чг., 2010. Літ.: Сулима М. Чорно-білий світ Петра Куценка // Поезія. 1986. Вип. 2; Білоцерківець Н. Досвід пам’яті // Жовтень. 1987. № 1; Сердюк П. За брамою власного серця // ЛУ. 1998, 17 верес.

В. О. Базилевський

Основні твори

Продовження розмови. К., 1983; Манливе світло днів непроминулих. К., 1986; За брамою вічності. Чг., 1993; Благословення пізньої грози. Чг., 2006; Далекі дзвони. Чг., 2010. Літ.: Сулима М. Чорно-білий світ Петра Куценка // Поезія. 1986. Вип. 2; Білоцерківець Н. Досвід пам’яті // Жовтень. 1987. № 1; Сердюк П. За брамою власного серця // ЛУ. 1998, 17 верес.