КУ́ЧЕР Микола Іванович (02. 04. 1932, с. Широке Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл. — 04. 09. 1999, м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.) — прозаїк. Член НСПУ (1988). Від 1951 навч. на істор.-філол. факультеті Дні­проп. університету (закін. 1961). Узимку 1955 написав 4 листи раді організації «Звільне­н­ня» (Зх. Берлін) з рекомендаціями, як ліпше вести антирад. пропаганду. 3 березня 1956 заарешт., засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Від­бував покара­н­ня у Мордов. АРСР. Звільн. 1959. Пере­бував під на­глядом КДБ. Учителював у Дні­проп. обл., був лектором товариства «Зна­н­ня». Від 1989 — на пенсії. Реабіліт. 1991. Автор зб. гуморист. оповідань, байок «Як я став поліглотом» (1972), «Дядина» (1973; обидві — Дні­пропетровськ), «Операція “Три зайці”» (1978), «Усім по сім» (1983; обидві — Київ); оповіда­н­ня «Пакуда» (ж. «Зо­на», 1994, № 7). Кн. «Дубровлаг» (Дн., 1996) міс­тить спогади К. про В. Барвінського, Йосифа Сліпого, О. Тихого, О. Гри­горенка, нариси про караїм. композитора Г. Корецького, литов. художника Г. Герлахаса, латис. партизана О. Ірбе, оповіда­н­ня про голод і людей в увʼязнен­ні.