КУЧЕРЕ́НКО Борис Па­влович (1910, Київ — 1942) — лікар-патолого­анатом. Син П. Кучеренка. Доктор медичних наук (1935), професор (1940). Закін. Київ. художню школу (1927) та мед. ін­ститут (1932). Працював в остан­ньому доцент; водночас — зав. патол.-анатом. від­ділу, заст. дир. з наукової роботи Укр. НДІ туберкульозу (нині Ін­ститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ, Київ); ви­кладав у Київ. ін­ституті удосконале­н­ня лікарів; спів­працював з Держ. мед. видавництвом УРСР; був чл. вченої ради і за­ступник голови патол.-анатом. комісії Нар. комісаріату здоровʼя УРСР. Під час 2-ї світової війни разом з О. Лазуренком від­новив роботу Київ. мед. ін­ституту, де на посадах проф., проректора налагодив роботу кафедр, пере­глянув навч. плани і про­грами, вилучив з них «компартійні» дисципліни. 1942 заарешт. ґестапо у складі групи кер. Ін­ституту, згодом роз­стріляний. Досліджував патол. морфологію ендокрин. залоз і туберкульозу.