Кучеренко Борис Павлович
КУЧЕРЕ́НКО Борис Павлович (1910, Київ — 1942) — лікар-патологоанатом. Син П. Кучеренка. Доктор медичних наук (1935), професор (1940). Закін. Київ. художню школу (1927) та мед. інститут (1932). Працював в останньому доцент; водночас — зав. патол.-анатом. відділу, заст. дир. з наукової роботи Укр. НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМНУ, Київ); викладав у Київ. інституті удосконалення лікарів; співпрацював з Держ. мед. видавництвом УРСР; був чл. вченої ради і заступник голови патол.-анатом. комісії Нар. комісаріату здоров’я УРСР. Під час 2-ї світової війни разом з О. Лазуренком відновив роботу Київ. мед. інституту, де на посадах проф., проректора налагодив роботу кафедр, переглянув навч. плани і програми, вилучив з них «компартійні» дисципліни. 1942 заарешт. ґестапо у складі групи кер. Інституту, згодом розстріляний. Досліджував патол. морфологію ендокрин. залоз і туберкульозу.
Додаткові відомості
- Основні праці
- До питання про нормальну гіпофізу // Журн. мед. циклу ВУАН. 1933. Т. 3, вип. 1; Про ожиріння і парадоксально добру вгодованість при злоякісних опухах. К., 1937; Об изменениях в простатической железе при злокачественных новообразованиях // Арх. патол. анатомии и патол. физиологии. 1937. Т. 3, вып. 2; О патогистологических изменениях гипофиза при заболеваниях почек // ВД. 1940. № 1; Об изменениях шишковидной железы при злокачественных новообразованиях // ПЭ. 1941. Т. 6, № 1.
Рекомендована література
- Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біогр. нариси та бібліографія. 2002;
- Ганіткевич Я., Пундій П. Українські лікарі: Біобібліогр. довід. Кн. 3. Учасники національно-визвольної боротьби й українського державотворення, репресовані та реабілітовані лікарі України. 2008 (обидві — Львів).
Завантажити статтю
Людина 
