Кучін Георгій Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
КУ́ЧІН Георгій Дмитрович (псевд. і крипт.: К. Оранський, К. Ор.; 01. 04. 1889, м. Вільно, нині Вільнюс — 01. 02. 1938, м. Оренбург, РФ) — політичний і профспілковий діяч. Закін. С.-Петербур. університет. 1905 вступив до РСДРП. Вміщував публікації у меншовиц. ж. «Дело жизни», «Наша заря», г. «Луч». До 1917 тричі був заарешт., 1910–12 мешкав на засланні. Під час 1-ї світової війни мобілізов. до рос. армії. Від 1915 входив до Організац. комітету меншовиків (з дорадчим голосом). Після Лютн. революції 1917 обраний чл., згодом — головою комітету 12-ї армії та комітету Пн. фронту. 1917 входив до складу ВЦВК 1-го скликання. На 2-му Всерос. з’їзді рад восени 1917 голосував проти «більшов. змови» і разом із ін. правими меншовиками залишив з’їзд. На Всерос. нараді РСДРП у травні 1918 обраний чл. ЦК. Від літа 1918 — секр. меншовиц. комітету в Центр. обл. Росії, ред. ж. «Новая заря». Співорганізатор руху уповноважених ф-к і заводів у Москві. У червні 1918 заарешт. і ув’язнений до листопада. Від 1919 — в Україні. Обраний товаришем (заст.) голови київ. ради профспілок і чл. київ. комітету меншовиків, згодом — головою Центр. бюро профспілок та чл. Гол. комітету партії меншовиків. 1920 очолив профспілку рад. і торг. підприємств. У березні 1920 рев. трибуналом засудж. до позбавлення політ. прав до кінця війни. Служив у Червоній армії. Після демобілізації — чл. Гол. комітету РСДРП України. Навесні 1921 заарешт. у Харкові, в серпні того ж року звільнений. У березні 1922 знову заарешт. і засланий до Туркестану, звідки прибув за викликом ЦК РСДРП до Москви, де очолив підпіл. Рос. бюро ЦК меншовиків. У квітні 1924 нелегально виїхав за кордон: у Берліні брав участь у розробленні нової парт. програми, у Відні — в засіданні виконкому Робітн. соціаліст. Інтернаціоналу. Після звільнення проживав на засланні, де у черг. раз заарешт. і засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.
Рекомендована література
Завантажити статтю
