Кушнір Мирослав Андрійович

Визначення і загальна характеристика

КУШНІ́Р Мирослав Андрі­йович (12. 09. 1922, с. Божиків, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — вересень 1944 — лютий 1945, с. Дібча побл. м-ка Сєнява, нині Під­карпат. воєводства, Польща) — поет. Закін. Бережан. гімназію (1940), навч. заочно у ВШ політ. наук та україно­знавства м. Подєбради (нині Чехія; 1942–43). Автор зб. «Слова із книги бою» (1994) та «Невкоєне серце» (2005; обидві — Львів). Як чл. ОУН від 1943 пере­бував у під­піл­лі на Закерзон­ні (псевд. — Лунь). Потрапивши у засідку НКВС, покінчив життя самогубством. Пере­клав окремі твори Й.-В. Ґете, Г. Гайне, П. Верлена, Сапфо, А. Моруа, А. Міцкевича, І. Красіцького.

Літ.: Саєнко Д. Про гордого поета, що вмів умерти: Спогад про Мирослава Кушніра // Шлях пере­моги. 1992, 17 жовт.; Яросевич Л. Поверне­н­ня Мирослава Кушніра // Молодь України. 1997, 6 лют.; Дубас М. Не­знаний Мирослав Кушнір: До 75-річчя від дня народж. «і першо­друку нововід­найдених творів» // Літ. Львів. 1997. № 61.

М. Я. Неврлий

Завантажити статтю