Кушніров Арон
КУШНІ́РОВ
Арон ( справж. — Кушнірович Арон Давидович; 07. 01. 1890, с. Боярка, нині місто Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 07. 09. 1949, Москва) — єврейський поет. Учасник 1-ї і 2-ї світ. воєн, воєн. дій 1918–20 і громадян. війни в Іспанії 1936–39. Здобув традиц. євр. освіту. Писав мовою їдиш. Дебютував 1920 у г.
(«Комуніст», Харків). Перша його зб.
(«Стіни», К., 1921) пройнята рев. пафосом. Від 1922 — у Москві. У ж.
(«Потік») опубл. цикл віршів про євр. погроми в Україні
(«Поминальна», 1922). Один із засн. євр. секції Рос. асоц. пролетар. письменників (1925), у альманасі якої
(«Октябер», 1925, вип. 1) опублікував оповідання
(«Діти єдиного народу»; окремі вид. — Москва, 1928; Х.; К., 1932), утверджуючи ідеї нац. братерства. Темі будівництва нового життя присвяч. зб.
(«Бродіння», Мінськ, 1928), цикл віршів
(«Поїзд», 1930). Драма у віршах
(«Гірш Леккерт», К., 1929; Х., 1930, російською мовою переклав Е. Багрицький) — про рев. боротьбу робітн. класу. У повоєн. період К. був ред. г.
(«Єднання»), альманаху
(«Радянська батьківщина», 1947–48, 7 вип.). Подіям 2-ї світової війни присвяч. зб.
(«Батько-командир», Москва, 1948). Переклав мовою їдиш «Слово о полку Ігоревім», низку поезій Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, М. Некрасова, «Сперанцу» Б. Пільняка, окремі твори В. Шекспіра, «Овече джерело» Лопе де Веґи та ін. Добірка віршів К. у перекл. українською мовою В. Богуславської опубл. в «Антології єврейської поезії» (К., 2007). Посмертно вийшла зб.
(«Улюблені вірші», Тель-Авів, 1975).
Тв.: укр. перекл. — Мертвий сопух. Х., 1930; Х.; К., 1931; Тверда земля. Х., 1930.
В. Б. Богуславська
Основні твори
укр. перекл. — Мертвий сопух. Х., 1930; Х.; К., 1931; Тверда земля. Х., 1930.