Кущ Віктор Андрійович

Визначення і загальна характеристика

КУЩ Віктор Андрі­йович (13. 07. 1947, смт Нові Санжари Полтав. обл.) — кіно­оператор. Член НСКінУ (1980). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1974; майстерня М. Чорного). Від­тоді працює у Києві: оператор, згодом — оператор-по­становник студії «Укртелефільм»; 1993–97 — оператор Нац. телекомпанії України; 1997–2000 — гол. оператор про­грами «Доб­­рого ранку, Україно!» на ТРК «Ера»; водночас 1980–2013 — в Університеті театру, кіно і телебаче­н­ня: 1986–2010 — доцент кафедри оператор. майстерності, від 1989 — ху­­дож. кер. твор. майстерень заоч. курсу телекіно­операторів; від 1990 — в Укр. ін­ституті під­вище­н­ня кваліфікації працівників телеба­­че­н­ня, радіомовле­н­ня і преси: від 1999 — худож. кер. курсу, в. о. доцент кафедри оператор. майстерності; 2005–10 — гол. оператор, оператор-по­становник студії «ГЛАС». Зняв теле- та художні фільми: «Братерство» (1975; приз 6-го Вкф телевізій. фільмів, Тбілісі, 1975), «Від­родже­н­ня» (1979, 5 серій, спів­авт.; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1980; спец. приз журі 8-го Вкф телевізій. фільмів, Баку, 1979; обидва — реж. Є. Рябко), «Дні­пропетровськ» (1977), «Батьківщина славить героя» (1978; обидва — реж. Є. Ульшин), «Острів спів­учих пісків» (реж. Р. Синько), «Ай-Петрі — погода на завтра» (обидва — 1981), «Продовже­н­ня по­двигу» (1982; обидва — реж. Б. Ар­­сеньєв), «Нікітський ботанічний» (реж. В. Клевцов), «Якщо пісня тече, як ріка» (обидва — 1983), «Майстрині» (1984), «Ака­­демік Пал­ладін» (1985; усі — реж. М. Джинджиристий), «Капітанша» (1987), «Крила для Пів­­­ночі» (1989), «Симиренки» (1990; усі — реж. Б. Квашньов), «Царівна» (1994, реж. С. Туряниця, 8 серій), «Образи православної Грузії» (2005, реж. О. Каретник), «Воронцовський палац» (2006), «Подорож на Ай-Петрі», «Печерне місто Чуфут-Кале» (обидва — 2007; усі — реж. М. Шаповалов), «Коктебель — країна мрійників» (реж. Н. Нікітіна), «Геть­мансь­­кий охоронець», «Лукʼянівський ме­­моріал» (усі — 2008), «Київський некрополь» (2010; усі — реж. О. Мирончук), «Лаврські дзвони» (2009, реж. І. Чередниченко). Реж.-оператор стрічок «За­­полонені вітрилами» (1988), «Ґер­­­дани» (1989), «Бірючий острів — місяць травень» (1991), «Війни великої окопи» (2006), трилогії «Дороги серед хвиль» (2010).

О. С. Мусієнко

Завантажити статтю