Куянівський цукровий комбінат
Визначення і загальна характеристика
КУЯ́НІВСЬКИЙ ЦУКРО́ВИЙ КОМБІНА́Т Засн. 1842 у с. Куянівка Сум. пов. Харків. губ. (нині Білопіл. р-ну Сум. обл.) поміщиком І. Куколь-Яснопольським. Тоді на підприємстві працювали кріпаки, застосовували порівняно нескладну технологію та пічне виробництво. Він мав 1427 дес. орної землі, на якій вирощували цукр. буряки (значну кількість також постачали з навколиш. сіл). Для потреб заводу кріпаки викопали 2 ставки. Від поч. 1860-х рр. його орендував купець А. Бартельс. Після смерті 1869 І. Куколь-Яснопольського завод перейшов у власність дружини Е. Мартинсон, пізніше як посаг — до О. Прянішнікова, який одружився з їхньою дочкою Є. Куколь-Яснопольською. 1881 працювало 609 осіб (переважно з Орлов., Могильов. і Черніг. губ.), упродовж сезону (119,5 діб) було перероблено 163 400 пудів цукр. буряків, виготовлено 26 765 ц цукру, прибуток орендарів склав 171 403 руб. На заводі налічувалося 19 парових машин потуж. 213 к. с., 4 вакууми, фільтр-прес. 1887 майже вщент згорів, 1901 був відбудований. 1901 вироблено 19 592 ц, 1906 — 27 211 ц, 1912 — 48 790 ц, 1914 — 58 154 ц цукру. 1903–04 до заводу прокладено залізничну колію від ст. Торохтяний. 1918 його націоналізовано, згодом проведено реконструкцію. У рад. період перетворено на комбінат. 1926 працювало 585 осіб, середньодобове перероблення буряків складало 4553 ц. Під час голодомору 1932–33 жит. Куянівки харчувалися цукр. буряками, буряк. насінням, патокою та жомом, що дало їм можливість вижити. Під час нім.-фашист. окупації (20 вересня 1941 — 3 вересня 1943) села підприємство не працювало, устаткування заздалегідь вивезли у Казахстан. Після визволення відразу розпочато відбудову. Від 17 березня до 27 квітня 1945 на ньому переробили 80 822 ц цукр. буряків, виготовили 2162 ц цукру. У 1-й пол. 1960-х рр. реконструйовано бурякоперероб. цех (встановлено буряконасоси, центробіжну бурякорізку, замінено мийки, бурякоелеватор, дифуз. батарею), оновлено фільтропрес. станцію мех. очищення соків, обладнано нові потужні парові котли, виробництво повністю переведено на електропривід. Тоді ж придбано 3 буртоукладал. машини для розвантажування буряків і укладання в кагати, 3 тракторні лопати, грейфер. кран. 1965 на К. ц. к. перероблено 1195 тис. ц цукр. буряків і вироблено 159 тис. ц цукру. 1971 побудовано сировинну лаб., змонтовано лінію РЮПРО (1987 замінено). 1975 споруджено новий бурякоцех, уведено в експлуатацію дифуз. апарат АІ-ПДС-20, 1976 змонтовано нову газову піч об’ємом 90 м3, реконструйовано випарну станцію. 1987 перероблено 121,3 тис. т цукр. сировини, виготовлено 14,5 тис. т цукру (прибуток склав 9,4 млн крб). У наступ. році унаслідок черг. реконструкції потуж. підприємства з перероблення буряків зросла до 1490 т на добу; посів 1-е м. серед усіх цукр. заводів Агропрому УРСР. 1992 вироблено 8580 т цукру. Від 1996 не працює. 1995 на К. ц. к. налічувався 451 робітник, у цеху механізації бурякорадгоспу було 78 тракторів, 44 автомашини, 7 зерн., 6 буряко-, 3 кукурудзозбирал. і 3 силос. комбайни. Буд. цех К. ц. к. звів 2 восьмиквартир., 3 шістнадцятиквартир., 1 вісімнадцятиквартир. житл. будинки, середню школу на 640 місць, дитсадок на 90 місць, торг. центр. На кошти підприємства утримувався Будинок культури. Знач. внесок у розвиток виробництва зробив П. Сітало, який очолював К. ц. к. у 1961–87.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
