Лаба Борис Михайлович
ЛА́БА Борис Михайлович (22. 10. 1937, с. Тур’я Пасіка, нині Перечин. р-ну Закарп. обл. — 10. 01. 2011, Київ, похов. у рідному селі) — хоровий диригент, композитор, педагог. Заслужений артист УРСР (1979). Закін. Ужгород. муз. училище (1961; кл. П. Ґудзя), Київ. консерваторію (1966, кл. диригування О. Міньківського; 1987, кл. композиції А. Штогаренка). Від 1960 працював у Будинку нар. творчості Закарп. обл. (Ужгород); від 1965 — хормейстер Буковин. ансамблю пісні і танцю Чернів. філармонії; від 1966 — Держ. капели бандуристів УРСР; від 1970 — Нац. укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (обидва — Київ); водночас 1975–88 — викладач Київ. інституту культури; 1988–2005 — худож. кер. ансамблю пісні і танцю «Славноцвіт» при Нац. укр. нар. хорі ім. Г. Верьовки (с. Славне Роздольнен. р-ну, АР Крим). Під керівництвом Л. хор — лауреат 1-го Всеукр. конкурсу ансамблів пісні і танцю (Рівне, 1992), дипломант багатьох оглядів самодіял. мистецтва Криму.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Пломінь кохання» (4 дії з прологом і епілогом, 1999, сл. Лесі Українки, лібрето автора); для солістів, хору та оркестру: кантати — «Карпатська легенда» (1966, сл. власні), «Фрески з “Кобзаря”» (1970, сл. Т. Шевченка), «Труд і мир — володар землі» (1987, сл. О. Доріченка), «Земле моя, всеплодющая мати» (1989, сл. І. Франка), «Сеє не умре ніколи» (1990, сл. І. Котляревського), «Не вмирає душа наша» (1994, сл. Т. Шевченка), «Дума про Вітчизну» (2002, сл. власні); для хору, дзвонів та ударних — «Героїчна літургія-симфонія» («Отче наш», «Покладаєм на Бога надію», «Плач Єремії», «Тільки в Господі правда і сила», 1996, біблій. текст); для хору без супроводу — хор. поема «Закувала зозуленька» (1972), хор. картина «Понад ставом увечері хитається очерет» (1980, обидві — сл. Т. Шевченка), урочиста поема «Заради миру творимо життя» (1983), «Акварелі Карпат» (1987, обидва — сл. власні); для бандури — твори, обробки укр. нар. пісень (понад 50).
- Основні праці
- Методичний посібник для розспівування народного хору. 1976; Методичні рекомендації при роботі над ансамблем окремих партій в народному хорі. 1978; Олександр Міньківський. 1980 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Ященко Л. Державна заслужена капела бандуристів Української РСР. К., 1970.
Завантажити статтю
Людина 
