Лаба Василь
ЛА́БА Василь (01. 09. 1887, с. Бертишів, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. — 10. 11. 1976, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — церковний діяч УГКЦ. Доктор богослов’я (1914). Дійсний член НТШ (1947). Закін. Академ. гімназію у Львові, вивчав теологію в Іннсбруці, Відні та Фрайбурзі (Німеччина). 1912 висвяч. на священика. Під час 1-ї світової війни — капелан 36-го Коломий. стрілец. полку австро-угор. армії на Італ. фронті. Від поч. 1919 — польовий духівник, від грудня того ж року — начальний капелан (ген. вікарій) УГА. Від 1920 викладав у гімназії та греко-катол. духов. богослов. академії у Львові, був собор. крилошанином митропол. капітули УГКЦ. 1943–45 — начальний капелан дивізії «Галичина» та куреня УПА «Леви». Від 1945 — засн. і ректор Укр. духов. семінарії (первісно розташовувалася у Німеччині, від 1948 — у Нідерландах); від 1950 — ген. і судовий вікарій едмонтон. єпархії (Канада); водночас від 1964 — проректор і проф. Укр. катол. університету (Рим). Автор праць «Біблійна герменевтика» (1929), «Патрологія» (ч. 1, 1931; ч. 2, 1932; ч. 3, 1934; усі — Львів). Також вміщував статті у часописах «Богословія», «Нива», «Мета», «Українські вісті» (Едмонтон).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
