Лабош Андрей

ЛА́БОШ Андрей (06. 02. 1866, с. Руський Керестур, Воєводина, нині Сербія – 16. 07. 1920, с. Коцур, Воєводина, нині Сербія) – русинський церковний і громадський діяч. Син Андрея, брат Владислава Лабошів. Навч. у богослов. семінаріях в Острогоні (нині Угорщина) і Заґребі (нині Хорватія). 5 січня 1889 висвяч. на священика у м. Крижевці (нині Хорватія). Був адміністратором греко-катол. парафії у Новому Саді (1889), капеланом у с. Руський Керестур (1889–93), свяще­ником у с. Дюрдьов (1893–1906) і Коцурі (1906–20). Під час його служіння завершено будівництво церкви у Дюрдьові (1900) та розписано церкву в Коцурі (1910). Мав титул капелана extra urbem Папи Лева XIII (іменований декретом від 27 липня 1897). Був ініціатором приходу монахинь сестер Служебниць Непороч. Діви Марії з Галичини в Коцур (1915).

Літ.: Цап М. М. Цeрква и шкoла у Кo­­цурe. Прилoги и жридла. 1996; Миз Р. Живoт чeчe и капка. Истoрия парoхиї у Руским Кeрeстурe. 2010 (обидві – Нови Сад).

Н. С. Стаценко, М. М. Цап

Рекомендована література

1. Цап М. М. Цeрква и шкoла у Кo­­цурe. Прилoги и жридла. 1996;
   Google Scholar Internet
2. Миз Р. Живoт чeчe и капка. Истoрия парoхиї у Руским Кeрeстурe. 2010 (обидві – Нови Сад).
   Google Scholar Internet

завантажити статтю